ПОДЕЛИТЬСЯ

Ви коли-небудь визначали сміх як знак? Такий самісінький, як дорожній знак чи знак на місцевому клубі, чи фотографія або мистецтво загалом. Він має значення, конотації, забарвлення. Його можна прочитати, можна побачити, зрозуміти. Знак «Сміх» є усюди. Показує щось, розповідає потаємні речі про людей. Розтоплює серця, знімає зніяковіння, стрес, допомагає подолати проблеми чи пережити якийсь негатив. Це універсальний ключ, яким можна відімкнути не один ящик Пандори.

Типовий український сміх кардинально різниться від американського. В нас він читається як «я щасливий, задоволений» – емоція та її матеріальний носій, як реакція на відповідну ситуацію, у відповідному місці, у відповідний час. У американців дещо складніше прочитати цей знак, адже всім відома їхня звичка посміхатися постійно. Тут вже треба споглядати дещо глибше і зважати на інші фактори – очі чи мову тіла, для прикладу.

Попри складність читання чи інтерпретації, сміх все ж залишається унікальним для кожного. Колись у Венеції під час карнавалу заборонялося сміятися за маскою, адже вас могли «прочитати», а вашу ідентичність розпізнати і цим гра б завершилась. Цікаво, що сміх часто асоціюється з грою. Сміх, як і гра, дозволяє моделювати ситуації для того, щоб знати, що робити в реальності, коли щось подібне проходиш. Скажу більше, сміх створює нову реальність, ніби заморожуючи ситуацію в часі. Зі сміхом в такому випадку не діють звичайні часові рамки, тут і хронотопу не буде, сміх сам стає мірилом і часу, і простору. Саме тому вважаю, що людині легше розкритися, коли вона знає, що можна переграти все заново. І саме сміх, як і гра, надає таку можливість.

Не варто забувати і про іншу сторону медалі – сміх відомий також своєю функцією маскування. За сміхом можна приховати знаки, не прийнятні в суспільстві, знаки-табу. В американців це сум, втома, негаразди. У британців – зніяковіння, незнання, погана комунікація. В Україні, нажаль, сміх не виконує цієї функції. Адже це один з проявів емоцій, а modus operandi у нас за замовчуванням це чоловік-стоїк. Він соромиться виявити емоції, бо це означатиме слабкість характеру, брак мужності, маскулінності. У своїй більшості чоловіки обирають опцію «кабіну залити» – зелена кнопка порятунку від проблем до наступного вживання, аніж виплеснути все в сміху. Чоловіки залишають лише функцію маскування, а маскують за пляшкою сором, неспроможність, безвихідь. Вони не сміються. А отже не можуть «розмовляти» сміхом на табуйовані теми, обговорювати з гумором все, що переживають. Вони не спроможні вивільняти маскуючи. Така аксіома реальності нашого сміху, але все ще можна змінити. Варто лишень спробувати.

Автор: Сергій Лебедєв, Останівка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ