Суббота, Сентябрь 23, 2017
Авторы Посты от Дарья Рудык

Дарья Рудык

33 ПОСТЫ 0 КОММЕНТАРИИ
Любит жить, кофе с молоком по утрам, танцевать, громко петь и закидывать ноги в машине на бардачок. Верит в Бога, мужчин в костюмах и Деда Мороза)

Моя Незалежність

Незалежність – це свобода. Незалежність – це відповідальність. Незалежність – це гордість. Незалежність – це мати мужність не закривати очей перед страшним і не тікати в чуже...

Впускай в себя небо

Наверное, он меня... Наверное, он меня... Наверное, он меня очень. По числам, по датам, по временам года, по линиям на ладони правой. Наверное, он меня, когда...

Когда тебе нечего будет рассказать мне…

Когда пойдет дождь и ты больше ничего не захочешь рассказать мне... Тогда расскажи, пожалуйста, про ярко желтые листья и небесные озера по дороге домой,...

Обійми мене, чуєш?

Обійми мене, чуєш? Обійми так, аби хрускіт кісток ритмічно відміряв секунди, аби ні про що не думати. Просто собі іти. Іти і не викаблучуватися, не зневірятися,...

Доброе Тебе утро…

Я часто прошу Небо о знаках. Бывает, бреду выдохшаяся домой, мимо трамвайных путей, поднимаю голову вверх и шепчу под нос: «Пожалуйста, дай мне хотя...

Сколько стоит поддержать?

К пожилым людям я всегда испытывала какое-то особенное чувство. Это не столько жалость или сострадание, сколько желание как-то поддержать их морально, обогреть, сказать доброе...

Які ж ми!..

Ми маленькі мурашки, Господи. Якби ж Ти знав, якими величними ми прагнемо здаватися, скільки сили витрачаємо, аби всі ті, які не наші і ніколи ними...

Д – Доверять. До того как

Веди меня за руку до того, как я тебя узнаю. Это о доверии. Доверять – это позволить чему-либо происходить. Вот просто так. Принять многообразие этого...

Він. В той час, коли ми…

В той час коли ми міняли квитки вагони людей роботи смаки погодні умови країни міста вирази обличчя Його повіки були опущені... Знаєш, щоразу коли ми йшли зупинялися завмирали розвертали стрілки компасів повертали не туди бігли тікали Він готував сніданки на вершинах відганяючи...

Щастя з вулиці Хорива

Вулицею Хорива ходило щастя. Сміялося, соромилося, співало, обмотувалося від холоду, дихало через раз і розбирало пальцями заплутані історії. Копирсалося у всякому-різному і не боялося...