ПОДЕЛИТЬСЯ

Крізь маленькі віконечка всередину майстерні намагається потрапити сонечко. Спершу вирушає сонячний зайчик, який пильно спостерігає за тим, як працюють вправні руки різьбяра. Навкруги розсипана кучерява стружка, яка ще донедавна була частиною дерев’яної колоди. На столі виблискують різні металеві інструменти, які мають загострені леза, щоб краще вибирати зайву деревину з брусочка. Здається, кусок деревини і більше нічого. Однак в очах майстра він виглядає по-іншому. Як саме? Про це знає сам майстер.

За болючим процесом різьблення спостерігає сонячний зайчик, який подорожує від однієї стіни до іншої, а то і до стелі добереться, висячи вухами донизу, щоб все бачити і знати. Мозолясті руки майстра беруть різець, який глибоко проникає у серце деревини. Від побаченого зайчик затремтів і сховався за верстат. Визирнувши, побачив, як частинка деревини відкололася, утворюючи рубець, що нагадував глибоку рану. «Що ж цей чоловік собі думає?! Якого ж болю він завдає?» – почав бідкатися зайчик. Здавався він сонячному пострибайчику жорстоким і твердосердим, без найменшого співчуття.

Однак майстер не зупинявся і ще й почав співати пісню про любов. Але ж яка може бути любов, коли різці різних розмірів впивалися в тіло і живцем видирали з нього маленькі шматочки, що від болю корчилися під ногами різьбяра. І знову від страху затремтів зайчик і пострибав в інший куточок майстерні, сховавшись за великою дерев’яною шафою з інструментами. Їхній вигляд наганяв ще більший страх. Тільки подумати, скільки болю вони приносять. Аж погано від надуманого стає.

Нарешті затихла пісня. Стало цікаво. Зайчик виглянув. Від побаченого мурашки побігли по стінах. Не вірив своїм очам. Пострибав і опинився на витворі мистецтва. Досліджував кожен міліметр фігури, зігріваючи її своїм теплом.

Очі майстра сяяли радістю. Дерев’яна колода через болісне різьблення перетворилася у прекрасного ангела. Автор вклав у твір частинку своєї душі. А зайчик зрозумів, що потрібно терпеливо зносити біль, бо у кожному терпінні криється задум і передається душа Автора. Його руки очищають нас від різних недоліків і відображають у кожному образ Його і подобу.

Радісний зайчик повернувся до сонечка і все розповів. А воно усміхнулося й подарувало небу веселку, що нагадує про любов Майстра до кожного з нас.

Автор: Роман Бобесюк, Останівка 

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяОбійми мене, чуєш?
Следующая статьяМысли на стенку
Любить насолоджуватися життям. Життям, що як фортепіано, в якому присутні і чорні і білі клавіші, що творять прекрасну мелодію кожного дня. Любить подорожувати, зупиняти миті через об'єктив фотоапарата. А ще любить дітей. Дітей, які вчать, як радіти життю. Своїми спостереженнями і думками ділиться також в особистому блозі "Життя прекрасне" . Одружений. З дружиною виховує трьох дітей.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ