ПОДЕЛИТЬСЯ

Зима блукає вулицями з відрами білої фарби. Це страшенно підсилює бажання тепла, тому люди кутаються шарфами, що видно лише очі, частіше п’ють чай, намагаються прийти додому швидше і більше радіють, якщо на них там чекають. Холод змушує витягати з шаф в’язані светри, картаті шкарпетки, шапки, шерстяні рукавиці та зігріватися ще й душею, бо деякі з тих речей створені руками когось дуже дорогого, хто поруч або дуже далеко.

Звідки ти родом, зима? Люди, котрі з вікна бачать гори (щасливі, напевне, такі люди), знають: якщо в повітрі пахне морозом, зима вже спустилася на вершини, вкрила їх білим, то ж за день-другий з мішками снігу добереться і до низу. Отже, вона – з самого неба. Бо якщо весна проростає зеленими пагінцями з землі та люто ламає кригу на водоймах, то зима спершу приходить на високі пагорби, а тоді вже спускається сипати вулиці, торкається людських рук. Але захолодити пальці не страшно, головне не дозволити замерзнути серцю. Зима навіює сум на самотніх. Тому потрібно терміново позбутися самоти, виставити її за двері та наповнити все любов’ю і теплом, теплом, теплом…

Холодне біле тло – найкращий час для гарячих чаїв і дивовижних казок у затишних оселях. Швидкі зимові вечори засвічують вікна, даруючи більше часу для тих, хто поряд. Зима звучить святковими мелодіями й надихає дарувати подарунки, відкривати двері у ті домівки, куди зазвичай посилаються теплі слова телефоном чи інтернетом. Вся любов всесвіту збільшується до Різдва і розтоплює все холодне – Ісус народжується, добро торжествує. Обійми стають теплішими і, як повітря, необхідними, чай – гарячішим, книги – затишнішими. Пробачається все недобре і з шухляд пам’яті витрушується зайве. Люди прикрашають ліхтариками ялинки й вікна, бо так хочеться зігрівати світлом інших, самому світитись і вірити в диво. Зима своєю красою підсилює цю віру. Напевно, таки точно, вона дарована з неба.

Автор: Леся Лівчак, Останівка 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ