ПОДЕЛИТЬСЯ

Хотілося б написати про це все без пафосу і зайвих слів, але ніяк не виходить. Бо коли пригадуєш цей день і цей подарунок, то залишається лише один суцільний пафос і зайві слова. Найкращим подарунком, що колись я отримував від людей, була моя донечка, яку мені подарувала кохана дружина.

Одного дня придбав я квитки на море і підготував нам з дружиною відпочинок на два тижні. Квитки були в мене в рюкзаку разом з гаманцем у зовнішній кишені. Часом я просто забуваю, в якому жорстокому світі ми живемо, бо злодії на ринку вкрали того дня мій гаманець і квитки. Тепер я більше ніколи не тримаю в цих кишенях рюкзака цінні речі та документи. Я прийшов додому розбитим і в цілковитому занепаді духу. Мені було дуже соромно перед дружиною. Але коли вона прийшла, її обличчя світилося:

– Андрюха, у нас така новина!

– Алілуя! Яка саме?

– У нас буде дитинка.

Я обійняв її ніжно, і мене огорнула така радість і благодать, що я не наважився сказати їй, що у мене теж є новина, але не така хороша.

За вісім місяців ми були в лікаря і він сказав готуватися на вівторок до пологів. Але донечка вирішила з`явитися на три дні раніше. Кохана розбудила мене серед ночі в суботу:

– У мене відходять води.

– Спи спокійно, не переживай.

– Ти спиш? У мене почалися перейми.

– Ок. Що це значить?

– Це значить, що я зараз народжу!

Я викликав швидку, ми зробили всі необхідні приготування, і коли дружина була вже в надійних руках, я повернувся додому. Тоді чоловіків ще не допускали на велике таїнство народження дитини. Зараз я б поза всяким сумнівом був поруч. Тепер лише я розумію, що пропустив одну з головних подій мого життя. Зранку я ледве додзвонився у центральний пологовий будинок і почув коротку відповідь:

– У вас дівчинка, два сімсот, все добре.

За мить я прилетів під вікна пологового. Кохана показала мені через вікно маленький конвертик, і я сказав, що вона прекрасна. Хоча нічого там не побачив. Це був найкращий подарунок, який я колись отримував в своєму житті.

З того часу пройшло майже дев’ятнадцять років, але мені так і не довелося отримати щось цінніше. У мене досі немає нікого дорожчого за моїх двох дівчаток. Тому я щодня мовчки дякую Богу за велике щастя бути двічі обдарованим.

Автор: Андрій Ладик, Останівка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ