ПОДЕЛИТЬСЯ

Ми звикли ходити на українські фільми, тому що вони українські, часом не очікуючи надмірного естетичного задоволення, але просто, щоб #підтримати_наше. З такими настроями, начитавшись негативних відгуків, я вирішила подивитися фільм режисера Джорджа Менделюка та продюсера Яна Ігнатовича «Гіркі жнива». Проте на екрані побачила не просто #наше_кіно, а #добре_кіно – масштабне, сильне, популярне. Таке, про яке сперечаються на Rotten Tomatoes. Так, оцінки не надто високі, але кіно стало подією не лише для українців та їхніх симпатиків. Склад акторів, англійська мова, майстерні зйомки та гарна промоція дозволили фільмові вийти за межі нашого національного гетто.

ОР-Гіркі_жнива-2Сюжет доволі простий. Історія Голодомору розповідається через історію молодого хлопця Юрія Каленюка з-під Сміли. Його дитячого кохання, дружби, родини, малювання. Сільської ікони святого Юрія, яка служила оберегом для багатьох поколінь. Як в цю дитячу казку входить більшовицька ненависть і Голодомор. Як молодий художник стає борцем і воїном.

ОР-Гіркі_жнива-3Автори фільму поставили собі надзвичайно амбітне завдання – розказати про найбільш замовчувану трагедію ХХ століття, жертви та очевидці якої давно померли, але й навіть за життя не надто охоче розповідали про великий голод. Розказати цю історію так, щоб її зрозуміли ті, хто не розбирається в тонкощах східно-європейської географії та радянської історії, ідеології та культури. Для кого Голодомор 30-тих в Україні віддалений в часі, просторі, розумінні. З ким треба говорити емоціями та символами. А символи та емоції – це тонка матерія, когось зачепить, а когось – ні.

Багато хто скрушно пише, що «Гіркі жнива» за силою емоцій і майстерністю не дотягують до «Списку Шиндлера» чи до «Піаніста» – емблематичних стрічок про іншу велику катастрофу. Може, і не дотягують. Проте скільки фільмів про Голокост є відверто слабкими? Скільки їх було перед тим як «вистрілив» «Список Шиндлера»? Скільки після цього було інших спроб розказати інші історії трагедій?

Хай критики критикують. Хай про «Гіркі жнива» пише The Hollywood Reporter. Хай коментатори на Rotten Tomatoes сперечають про найрізноманітніші аспекти гри акторів та роботи оператора. У цьому і є найбільший успіх фільму. Це перша амбітна популярна стрічка, у великому міжнародному прокаті, яка ставить за мету розказати про наш біль не сухим голосом історика та документальними кадрами, а за допомогою засобів художнього фільму, може часом трохи гіперболізовано, трохи наївно, трохи перетягнуто. Але це початок розповіді. Голодомор настільки довго приховували і настільки глибоко загнали в українське підсвідоме, що є багато історій, які заслуговують на те, щоб бути розказаними. Наприклад, цікаво було б розповісти про Голодомор через життя Джеймса Мейса, якого «обрали наші померлі», щоб він говорив правду на весь світ. «Гіркі жнива» – це лише перша сторінка великої розповіді. Автори кинули челендж. Хто наступний?

P.S. Я дивилася «Гіркі жнива», одночасно чуючи перешіптування двох дітей років 10–12. Виглядало на те, що хлопчик привів дівчинку «на побачення». На фільм «Гіркі жнива»! Вони б не прийшли на документальний чи на інший – такий високохудожній і історично бездоганний. А вони – цільова аудиторія.

Автор: Мар’яна Карапінка

Повний текст можна прочитати на RISU

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ