ПОДЕЛИТЬСЯ

«Я йду безлюдною вулицею» («I walk a lonely street«), – вивів у передсмертній записці невідомий постоялець готелю. Знищивши всі свої документи, він ступив за вікно кімнати. Це був його останній шлях.

Самотню вулицю заполонили поліцейські, репортери, тутешні мешканці. За кілька годин метушні, перешіптувань і зойків усе знову стихло. Лише на ранок відгомін події кількома сухими рядками зашурхотів у місцевих газетах.

Що зазвичай відчуваєш, прочитавши таке повідомлення? Тупий біль у шлунку? Безпорадність? Бажання перегорнути сторінку чи, навпаки, дізнатися, чому це сталося?

Творчій і чутливій натурі важко погодитися з безповоротністю таких трагічних подій. Виникає бажання зарадити, зрозуміти, виправити, врешті-решт опоетизувати й дати нове життя принаймні в мистецькому вимірі.

Історія синглу Heartbreak Hotel («Готель розбитих сердець») розпочалася з вищезгаданої газетної замітки, яку прочитав Томмі Дерден. Під враженням трагічного випадку разом із Мей Екстон вони створили блюзову композицію, що принесла Елвісу Преслі національну славу.

Ця пісня, яка розповідає про нещасливе кохання й самотність, посіла 45-е місце в списку «500 найкращих пісень усіх часів за визначенням журналу Rolling Stone». Існує безліч кавер-версій цієї композиції, її рядки згадуються в піснях інших авторів. Зокрема, у синглі «One way ticket», відомому за радянських часів у виконанні гурту «Eruption» (переспіваний російською «Синій іній»). Образ готелю розбитих сердець як метафори стану самотності людської душі підтримали мільйони слухачів.

Коли переживаєш із героєм пісні його історію, усвідомлюєш, що вулиця не безлюдна: поруч такі ж одинокі душі. І хоч сьогодні крізь стіну власного болю їх не помічаєш, однак завтра, коли сльози висохнуть, їхня присутність принесе полегшення. Головне – протриматися ніч. А вранці неодмінно з’явиться вихід, а з ним – допомога, підтримка, розуміння й бажання жити далі. І замість готелю самотності на виднокрузі замайорить рідна домівка, де чекають, де є кому знову дарувати радість, щастя й любов.

Автор: Ольга Тицька, Останівка 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ