ПОДЕЛИТЬСЯ

«Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,

Її книга мала б такий самий успіх, як Тора або Коран».

                                                                 Сергій Жадан

Наприкінці вересня 1996 року в Ірландії закрили останній Притулок Магдалини. Однак донині не вщухають розмови навколо цих виправних закладів.

За задумом засновників, притулки мали надавати допомогу й перекваліфікацію повіям. Проте через примусову важку працю й жорстокість персоналу заклади перетворилися на осередки страждань і болю, а в народі їх охрестили пральнями Магдалини.

Після виявлення на території одного з притулків спільної могили зі 155 жіночих тіл, ірландське суспільство вперше зацікавилося, що ж відбувалося за стінами виправних пралень. Із минулого зринув нескінченний потік історій, трагічних доль і зламаних життів…

ОТ-КК-Триптих_болю-2У 2002 році про притулки дізналася світова громадськість. На екрани вийшла стрічка «Сестри Магдалини» / The Magdalene Sisters (реж. Пітер Маллан, Велика Британія, Ірландія, 2002). Фільм занурює в атмосферу ірландського суспільства 60-х років минулого століття. Вражають безправність і залежність дівчат, жінок від суспільної думки, релігійного формалізму й чоловічого свавілля. У стрічці розповідається, як легко потрапляли до притулку не лише за дошлюбні стосунки й підліткову вагітність, але й за наклепом, за вигаданим звинуваченням у непристойній поведінці, і навіть за вроду.

Залишити заклад дозволялося лише за згодою родичів. Утікачок поліція зазвичай повертала до притулку, де на них чекало суворе покарання. Особливо буйних переводили до божевільні.

ОТ-КК-Триптих_болю-3Життя юної дівчини-сироти, що потрапила до психіатричної лікарні через свою боротьбу за кохання, показано в іншій ірландській стрічці «Скрижалі долі» / The Secret Scripture (реж. Джим Шерідан, Ірландія, 2016). Головна героїня фільму не була вихованкою Притулків Магдалини, однак через байдужість рідної тітки й жорстокість номінальної релігії доля дівчини склалася трагічно. Провівши в богадільні все життя, Розанна не зреклася своїх переконань, не втратила людяності й щирості.

ОТ-КК-Триптих_болю-4Про віру й прощення жінки, яка зазнала страждань від тих, хто називав себе послідовниками Христа, розповідає стрічка «Філомена» / Philomena (реж. Стівен Фрірз, Ірландія, 2013). Фільм знято за книжкою політичного журналіста Мартина Сиксміта. Проста ірландська дівчина через ранню вагітність опинилася в монастирському притулку. Переживши вимушену розлуку з маленьким сином, героїня не припиняє його пошуків багато років. Фінал стрічки сповнений емоційної напруги: в монастирській кімнаті схрещуються самоправедність і приниження, жорстокість і смирення, ненависть і прощення.

Більшість історій, розказаних у цих фільмах, мають в основі реальні події. І чи не в цьому безумство нашого світу? Долі героїнь довго не відпускають, відлунюють і пульсують у серцях глядачів, нагадуючи, що святенництво – це ще не святість, релігійність – це ще не віра, а двері церковних будівель – ще не ворота в Рай.

P.S. За 60 років існування в Ірландії Притулків Магдалини через них пройшло понад 10 тис. вихованок. На сьогодні уряд країни виплатив постраждалим понад 10 млн євро компенсації. Судові процеси тривають досі.

Автор: Ольга Тицька, Останівка 

В публікації використано кадри з фільмів

«Сестри Магдалини», «Скрижалі долі», «Філомена».

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ