ПОДЕЛИТЬСЯ

Про любов до книг. Про книги як ліки. Про кохання, яке ніколи не проходить. Про страждання. Ще багато «про» у чудовому романі «Маленька паризька книгарня».

Я чула про нього багато схвальних відгуків. Мовляв, роман теплий, легкий і в той же час без присмаку сиропу, від якого аж занадто солодко. Його написала німецька письменниця Ніна Джордж. Роман перекладено на більш ніж 30 мов, опубліковано півмільйонним тиражем. «Наш формат» видало його українською – гарна обкладинка, переклад, мила закладочка. Книгу хочеться брати в руки і насолоджуватись.

Дуже люблю книги, тому роман, в сюжеті якого вони займали не останнє місце, не міг мені не сподобатись із перших сторінок. Головний герой Жан Одинак – власник книжкової баржі «Літературна аптека». Кожній людині він підбирає твір, який його вилікує. Наприклад, «1984» Джорджа Оруела допомагає при довірливості й апатії, «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена – допоможе подолати дорослі турботи і відчути себе дитиною. «Розумієте, я продаю книги як ліки. Є книги, які підходять мільйонам читачів, а інші – лише сотні. Є навіть книги, які написані виключно для однієї людини», – запевняє Жан Одинак.

Француз лікує людей, але себе вилікувати не може. Двадцять один рік він продовжує сумувати і любити жінку на ім’я Манон, яка пішла від нього, не пояснивши чому. Спочатку мене така історія кохання трохи рознервувала: «Ну який чоловік буде любити жінку так довго і так і не одружиться із іншою?» Але десь на середині твору я змінила свою думку.

Жан Одинак зустрічає іншу жінку – Катрін. І нарешті наважується прочитати прощальний лист від своєї коханої Манон, що так і не зміг зробити за всі ці роки. Читає і розуміє, який же він дурень…

Від Катрін він тікає на своїй книжковій баржі. Тікає, аби знайти себе і вилікуватися від страждань. Чи вдасться? Чи завершиться книга хепі-ендом?

«Те, що ви читаєте, за великим рахунком, важливіше, ніж той, за кого ви йдете заміж», – вважає Одинак. І я з ним погоджуюсь. Тому раджу прочитати цю книжку. Вона прикрасить декілька весняних вечорів.

І на завершення цитати, які мені особливо сподобалися. До речі, у романі «Маленька паризька книгарня» їх дуже багато.

«Книги – це більше, ніж лікарі. Одні романи – це люблячі, вірні товариші на все життя. Інші можуть надавати по вухах. Ще інші – огорнуть вас теплим рушником, коли на вас нападе осіння нудьга. А є такі… ну, мов рожева солодка вата, промайне в голові на мить і лишить по собі блаженну порожнечу. Як коротка, бурхлива інтрижка».

«…якщо кінь впирається, значить ти неправильно сформулював запитання. Те саме з жінками. Не пропонуй їм: «Може, пообідаємо?» Відразу запитуй: «Що тобі приготувати?» Зможе вона сказати «ні»? Не зможе».

 «А тих, хто пішов назавжди – помер, – треба пам’ятати все життя, бо наша любов до тих, хто нас покинув, вічна. Ми сумуємо за ними до останніх днів свого життя».

«Читання – це безкінечна дорога. Це довга, точніше нескінченна подорож, що робить людину терпимішою, більш люблячою і добрішою».

Насолоджувалася книгою Зоя Нікітюк, Останівка

Більше про цікаві книжки читати в ФБ-групі «Шоб мозги не засохли» 


ЗН-ОР-Книжковий_фармацевт-2Купити книжку Ніни Джордж «Маленька паризька книгарня»

«Новий формат»

ВсіКниги

Yakaboo

 

Світлина автора

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ