ПОДЕЛИТЬСЯ

На старт

І от, ти – звичайна людина, можливо, в тебе незвичайна історія. Ти хочеш яскравого життя, справжніх друзів, круту роботу, куди б ти не йшов, а летів, нормальну зарплату, веселий колектив.

Увага

Але потім ти розумієш, що не все так просто, бо ти звичайна людина. Не супермен, не капітан Америка і навіть не Людина-Павук. Ти мало чим відрізняєшся від інших. А ще ти не Залізна людина, в тебе є почуття, емоції, з якими ти інколи не можеш впоратись. Ти приходиш на роботу, де немає команди «Месники», а лише люди, які є самі по собі. І ти розумієш, що це все не твоє і не про таке ти мріяв. І ти стаєш сірим, без смаку, просто ніким. Але…

Марш!

Я розумію, що всередині мене є маленький супергерой, який прагне більшого. Ні, не величі, не визнання. Так, я звичайна людина, яка має незвичайне, особливе, дивне. Так, я не Залізна людина, але чи то є погано? Я розумію інших, я дихаю, відчуваю все навколо. Якщо поряд зі мною немає супергеройської команди, то я маю показати та нагадати тим людям, що вони і є ті маленькі супергерої. Створити своїх «Месників».

Ми завжди будемо говорити про те, чого б нам хотілося, та інколи треба створити самим щось навколо себе.
Докласти неймовірних зусиль.
Не зупинитись. Якщо впав – піднятись. Іти. Творити.

Автор: Поля Матвієнко, Останівка 

Фото на прев’ю автора

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяВажнее радости
Следующая статьяМой цвет – кофе
Под этим ником мы публикуем материалы, взятые из общедоступных источников.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ