ПОДЕЛИТЬСЯ

«Sticks and stones, sir… Sticks and stones…» Саме з цієї фрази почалось моє знайомство з неймовірним світом Англії. Вважається, що той, хто знає значення та може продовжити це, володіє менталітетом справжнього англійця. Зарезервованого, законсервованого у власному соці беземоційності з присмаком чорного чаю марки Earl Grey з краплиною молока.

Для простих смертних, не посвячених у глибинні конотації значень англійськості, ця фраза має завершення: «…may break my bones but words will never hurt me»*. Застосовуючи до модернових англійців, таке припущення є не більше, ніж оксиморон. Модерновий англієць більш за все боїться слів, боїться когось образити, боїться бути не політкоректним.

Саме цей страх змушує їх ніколи не вживати клаксона власної машини, навіть у найгірших аваріях на дорозі. Саме цей страх присутній у їхніх очах, коли на тарілці залишається останній шматок піци і перед тим, як його самому взяти, англієць спочатку пропонує шмат кожному особисто і, аж коли всі відмовляться, бере та без поспіху споживає такий жаданий останній кусень. Вони гніваються часто, якщо цей шматок взяв хтось, кому його запропонували. Але це вже не буде по-англійськи.

Розгніваний англієць це теж оксиморон. Беземоційний, п’є чай і лише, ніби ненароком, з лінню в інтонаціях ненароком згадує, що сталось щось непорядне. Вони днями і ночами можуть нарікати на погоду, називаючи її драматично не драматичною, не знаючи навіть імені співбесідника, та, коли доходить до знайомства, звичайний англієць раптово ніяковіє, заливається рум’янцем і втрачає дар спілкування. На цьому розмова може закінчитись і ви, так само ніяковіючи, просто підете геть. Ніяковіти наостанок завжди краще наодинці.

Автор: Сергій Лебедєв, Останівка 

*Sticks and stones may break my bones but words will never hurt me (англ.) – Палки й каміння мені можуть зашкодити, та не слова.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ