ПОДЕЛИТЬСЯ

Не тільки люди, але й уся природа готується до приходу Месії. Білою ковдрою вкрилися поля. Десь під цим сніжним покровом зароджується життя. Проростає зерно і випускає тендітне стебельце із першими крихкими листочками. Саме сніг, який, здається, все заморожує, захищає новонароджену рослинку від морозяного вітру і тим самим рятує її життя.

Вода у річці перетворилася на лід, який під сонячним промінням засліплює очі. Діти так відшліфували поверхню, що в ній відбивається безмежне небо. Дитячий сміх переплітається із сніжками, які летять в різні сторони. Котяться великі кулі снігу і з великим зусиллям вкладаються одна на одну, творячи різні казкові персонажі. Радість, сміх, гамір наповнюють весь простір. Так, скоро Різдво. І ця радість – радість природи, радість дітей – є передвісником ще більшої радості.

Настане вечір. Сівач засіє безкрає небо миготливими зірками, які підморгують і світяться від радості. Мороз із пензлем у руці нанесе на вікна свої візерунки, від яких неможливо відвести очей. Кожен порух пензля створить шедеври. Дмухаючи теплим повітрям на візерунки і протираючи маленькими пальчиками дірочку, хлопчик погляне допитливими оченятами на вулицю, де в далечині лунає дзвіночок, сповіщає про те, що колядники наближаються, а разом з ними і звістка, що народився Божий Син. В хаті пахне свіжим сіном і різними стравами. Полум’я свічки лиже своїми язиками стіни кімнати, навіюючи спокій. Світло засвідчить, що Вічне Світло народилося і прийшло у цей світ, щоби розігнати сутінки темряви і показати правдиву дорогу у життя вічне.

Звук дзвіночків стане голоснішим. Собака, закритий у стайні, загавкає, корови замукають і прокинеться птиця… Не зважаючи на мороз, двері у хату відкриті. Ось вже й чути, як скрипить сніг під ногами колядників. Першим до хати входить чоловік із дзвіночками, а за ним хлопці, які несуть шопку в своїх руках. Допитливі малі очі відразу ж звернуть увагу на маленьку хатку, долівка якої вкрита сіном. В центрі шопки стоять ясла, де лежить маленьке беззахисне дитятко. Над ним схилилася Його Мати Марія, а Йосиф тим часом колише дитятко. По боках стоять пастушки, царі підносять свої дари, а ангели співають: «Слава во вишніх Богу і на землі мир благовоління…» І тут залунає спів колядників, який підтримають самі ангели.

В очах дитяти ніби все оживе. Радість розпирає груди. Розум до кінця не може збагнути, що сталося, але душа всупереч розуму радіє і співає. Звук дзвіночків віддаляється, стихає спів колядників. Не встигає мороз замалювати дірку, як вона знову під диханням хлопчика стає більшою. Поглядом він прощається з Тим, хто лежав у яслах, а у вухах ще звучать слова колядок. Він прощається, але одночасно розуміє, що зустрів Того, хто в його дитячому серці зробив ясла і спочив у них. І тепер найголовніша місія хлопчика – зберегти Його у своєму серці і ділитися радістю від Його присутності у серці з іншими людьми.

Автор: Роман Бобесюк, Останівка 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ