ПОДЕЛИТЬСЯ

Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.

А ми минаєм… ми минаєм… так-то…
А час – це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так… і в цьому вся трагічність.
Час – не хвилини, час – віки і вічність.
А день і ніч і звечора до рання –
це тільки віхи цього проминання.

Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, –
Дивися: Час, великий диригент,
Перегортає ноти на пюпітрі.

Ліна Костенко

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ