ПОДЕЛИТЬСЯ

Чого варті слова? Хіба є в них щось магічне? Здається, ні, та все ж це найкращі ключі до людських душ.

Буває, губишся у тенетах страху. В горлі пересихає, пальці дубіють, серце стукає як у марафонця. Зараз, за крок – щось страшенно важливе, і твоя роль – ключова. А тут ще й телефон… Ти піднімаєш слухавку і чуєш декілька слів, теплих, ароматних, повних любові. Вони потрапляють у кров, як ліки, циркулюють по твоєму тілу – і тобі вже не страшно. «Я в тебе вірю», – і ти відчуваєш, як розсіюється туман твоєї невпевненості, як тануть страхи, як починають тепліти руки, сповільнюється ритм серця і ти знову можеш дихати.

А буває, приходиш додому, вдихаєш запах оселі, й тобі хочеться розчинитися в ній через надмірну втому і, можливо, не зовсім вдалий день. Але тут чуєш: «Мам…», і це одне-однісіньке слово, здається, додає тобі кисню в легені, і ти вже можеш рухатися, усміхатися, заварювати чай, дивитися у вікно і розповідати казки про зиму і про те, чому сніжинки такі різні.

Радісно й тепло стає, коли відчиняєш двері у свято і тобі приносять неймовірні квіти, а з ними щось у яскравій обгортці. І обов’язково додають ще декілька слів: тобі бажають здоров’я, щастя і не забудуть про «все найкраще». І це зовсім не через те, що мало хто закінчував ораторські курси і вміє ошелешувати промовами й одами на твою честь. Причина в тому, що в ці фрази, хоч і стандартні й старі, як експонати музею історії, люди вкладають стільки тепла, стільки того ж бажаного щастя і того «найкращого», що говорити щось інше вважають зайвим. У звичні, знайомі слова вони вкладають вагоме. Люди вірять, що серце відчує більше, ніж можуть сприймати вуха. Як багато ховають люди у слово!

Інколи тобі бракує сонця. Бракує ліхтариків вздовж стежки життя, по якій ідеш. Тоді ти відкриваєш Псалми. Читаєш, торкаєш пальцями сторінки і раптом розумієш, що прості рядки слів перемогли твою тривогу, нагадавши, що метушня зайва і що є Той, хто любить безмежно. Ти дивуєшся, яка сила може бути схована в тексті, але потім згадуєш: «Найпершим було Слово…»

Це більше, ніж магія.

Не шкодуйте слів. Теплих слів. Вагомих. На них не потрібні витрати. Лише трохи серця, а його ресурси безмежні.

Автор: Леся Лівчак, Останівка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ