ПОДЕЛИТЬСЯ

Нема нічого ціннішого за людську душу. Нема нічого більш крихкого за життя людини. Але й нема нікого сильнішого за людину, яка вірить своєму Богу. Саме про це книга нової авторки на українському письменницькому небосхилі Тетяни Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог».

Спочатку про письменницю-дебютантку. Нікому не відома вчителька географії з маленького містечка під Львовом, вже й немолода – 52 роки, влітку, на шкільних канікулах, всього за 3 місяці, потайки від сім’ї написала свою першу книгу. Писала на всеукраїнський конкурс «Коронація слова», в якому приймали участь й імениті автори, та… виграла. Виграла «Коронацію слова-2016».

Про книгу. Події відбуваються у Другу світову війну на Львівщині під час німецького вторгнення. Багатонаціональне містечко: українці, поляки, євреї, цигани… Селянин Степан вимушений був працювати на споруджені дороги, що будували полонені євреї та інші «неповноцінні елементи». Маленька єврейська дівчинка, яка навіть не могла говорити після того, що вже пережила, нагадала чоловіку його загиблу доньку. Разом з дружиною Марією він вирішив допомогти дівчині, її матері та брату. 832 дні, ризикуючи своїм життям, подружжя ховало євреїв у схованці під хлівом. Це змінило не тільки єврейську родину, а й Степана з Марією.

Книга написана співочою українською мовою, з гумором. Деякі моменти неможливо читати без сліз, та тріумф життя – основна тема роману. В умовах, коли все руйнується, коли хтось перетворюється на тварину, людина, яка тримається за свого Бога, залишається людиною.

В книгу вплетено багато притч, мудрих думок. Ось лише один фрагмент:

Давид пригадав, як мама розповідала йому й Мірочці притчу про те, що люди дуже довго просили в Бога дати їм талант знати своє майбутнє й нарешті отримали його: пекар, який знав, що через рік помре, перестав пекти хліб; орач, знаючи, що град виб’є врожай, не засівав поле; лікар, який не хотів моральних мук через смерть пацієнта на десятому році практики, перестав лікувати людей; дівчина не виходила заміж, бо боялася народження мертвого первістка; люди перестали віддавати дітей до школи, бо «нащо тобі знання, як ти маєш бути гончарем чи римарем»; учені, боячись бути осміяними й знаючи сумне майбутнє своїх винаходів, припинили над ними працювати… — так усі намагалися уникнути болю й горя у своїх долях… А в результаті світ спинився: не народжувалися діти, стражденним хворим не було кому допомагати, не було їжі, бо мало хто хотів щось робити, не розвивалася наука — і люди знову звернулися до Бога: «Забери свій дар провидіння назад, не хочемо більше знати майбутнє — інакше ми всі вимремо!..»

Якби не один момент у книзі, я була б упевнена, що її надиктував Бог. Та все одно книга вийшла дуже цінною, мабуть, тому, що Тетяна Пахомова вилила на сторінки своє серце.

Автор: Ольга Кулик, Останівка 

P.S. Книга написана за реальною історією. В Єрусалимі, у саду-алеї Праведників світу, є дерево з табличкою на честь Степана та Марії Січевлюків-Врублевських.

P.P.S. Шоколадна продукція «Корона» не мій фаворит, але я захотіла купити щось, бо ця торгова марка – один з засновників «Коронації слова». Я майже не читаю паперові книги, тільки електронні, але «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» придбала саме у папері й прочитала за два дні. І мені було шкода, що книга так швидко закінчилася.


ОР-ОК-Нема_нікого_сильнішого_за_людину-2

 

Придбати книгу Тетяни Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» 

Клуб сімейного дозвілля

Всі книги

 

 

Світлина автора

Більше про цікаві книжки читати в ФБ-групі «Шоб мозги не засохли»

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ