ПОДЕЛИТЬСЯ

Завершуючи привітання на свята традиційними побажаннями щастя-радості, навряд замислюємося, чим вони різняться. Вочевидь, перше без другого складно уявити, однак  радість без щастя цілком можливо. У «Нестерпній легкості буття» Мілан Кундера  пояснив це тим, що «людський час не обертається по колу, а біжить по прямій уперед. І в цьому причина, чому людина не може бути щасливою, бо щастя є спрага повторення».

Ніби метерлінківський Синій Птах, щастя мінливе й невловиме. Воно кружляє у сферах майбутнього, сповнюючи нас мріями й нагадуючи, що «людина створена для щастя, як птах для польоту». Воно вабить минулим, навіюючи, що саме тоді: в дитинстві чи в юності, влітку чи на Різдво, в подорожі чи у батьківській оселі ми були щасливими. Щастя ніби більше в майбутньому й минулому, ніж у теперішньому.

Сьогодення ж, підкоряючись реальності, безжально промовляє словами біблійного Йова, що «людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти». Сьогодення вчить нас не очікувати чи згадувати примарного Птаха Щастя, а самостійно, долаючи скорботи життя, творити й помічати Радість. Вона не зазіхає на особливі умови чи певну історичну епоху, не потребує слушного моменту й відомих особистостей. Як висловився  Гілберт К. Честертон, для радості достатньо «простого буття, зведеного до найпростіших речей».

У різних джерелах можна знайти сотні порад на щодень, як радіти горняткові кави й сонячному ранку, дощовому небу й осіннім квітам, першим сніжинкам і смачній вечері. Можна доповнити ці списки своїми ексклюзивними радісними митями. А ще можна навчити радіти інших, помічаючи й переживаючи разом із ними щоденні хвилини задоволення і краси. І тоді на синьокрилого птаха перетвориться непримітна горлиця або ж полохлива синиця, яка, виявляючи свою довіру, сідатиме на ваші долоні, щоб пригоститися крихтами хліба.

Автор: Ольга Тицька, Останівка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ