ПОДЕЛИТЬСЯ

Обійми мене, чуєш?

Обійми так, аби хрускіт кісток ритмічно відміряв секунди, аби ні про що не думати.

Просто собі іти. Іти і не викаблучуватися, не зневірятися, не брати участі у масових істеріях і розстрілах, а просто спокійно і тихо йти, щоб не забувати свого призначення і імені не пристосовувати… свого до чужого і не чорніти душею….

Обійми мене, чуєш?

І най піде дощ… Хай змиє підлощі, образи, смерть, сльози, зрештою…

Нам нічого соромитися, ми ритмічно відміряємо життя зливами.

Автор: Дар’я Рудик, Останівка 

Фото на прев’ю автора

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяХрап в твоем раю
Следующая статьяЧерез біль до краси
Любит жить, кофе с молоком по утрам, танцевать, громко петь и закидывать ноги в машине на бардачок. Верит в Бога, мужчин в костюмах и Деда Мороза)

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ