ПОДЕЛИТЬСЯ

Кажуть, після смерті наш мозок працює ще 7 хвилин. За ці 7 хвилин ми продивляємося своє життя.

Як це? Чи всі люди відчувають ту, останню мить свого життя? Про що вони думають? Ось ти ще живий, лежиш і дихаєш, ще думаєш і, можливо, ще мрієш. Секунда – і твій погляд завмирає, ти видихаєш, потік твоїх думок зупиняється. Обірвався зв’язок світу з тобою.

Як це? Що одразу відбувається після смерті з твоєю душею? Що з тобою? Що ти тепер? Лиш згадка і пам’ять рідних, друзів, знайомих і ворогів. Невже ти більше ніщо? Пройдуть дні, тижні, місяці, роки – про тебе будуть згадувати в минулому часі. І щоразу – це сумний погляд, сумна думка і сумні вибачення від співрозмовника.

Перед моїми очима все життя. Проноситься з неймовірною швидкістю. Спогади як фотоплівка. Слайдшоу, монтаж життя. І цифри: 1, 9, 18, 24, 35, 47, 50, 84, 90 і все… Різні спогади. Тут все: посмішки, сльози, підстрижене волосся, кашель, ялинкові голки…

Фотоплівка має навіть запахи. Вона пахне життям. Запах немовляти, набридливий аромат дитсадочка, школи – брудна пляма від ручки, бутерброд і фіз-ра. Запах коледжу і університету – товстий конспект, заліковка і сесія. Запах моїх друзів.

Запах першого погляду того юнака, а потім запах дотику, запах поцілунку. Запах весілля – моєї сукні і його костюму. Запах поштовху в животі. Запах рук. Запах мого втомленого чоловіка. Запах моїх дітей – вулиця, бруд (вони ж діти) і школи. Запах їжі (яку так і не полюбила готувати).

Запах моєї роботи – запах міст і країн. Запах чаю і кави. Запах моїх онуків. Запах моїх музичних інструментів – моїх нездійсненних і натхненних мрій. Запах моїх і не моїх книг. Запах листів, написаних моїм чоловіком в роки нашої молодості. Запах листівок від моєї рідні. Запах мого будинку. Запах Бога. Запах фотоплівки.

Фотоплівка. Фільм «Моє життя». Тривалість – 7 хвилин. Режисер – моє Я.

Перший кадр: я – у мами на руках – мала з глибоким поглядом і стиснутими губами. Останній: я – у кріслі-гойдалці, з дулькою на голові, з глибоким поглядом і стиснутими губами. Що змінилось? Тільки мій вік. Я – лишень доля секунди. Я – цей момент.

Автор: Соня Матвієнко, Останівка

Фото на прев’ю Андрія Кірєєва

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяШпора: просто об отношениях
Следующая статьяПросто человек: просто королева!
Багато хто вважає, що вона дуже серйозна. Інші – що багато думає. Треті – що багато мріє. Думає, що колись напише книгу про себе. Якщо ні – то, сподівається, це зроблять її діти чи друзі. Дізнаватися про неї – довга історія. Краще – вживу. Любить спілкування, любить людей, вірить у них. Сильно.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ