ПОДЕЛИТЬСЯ

Вони раділи життю. Постійно, ідучи разом, трималися за руки. Здається, що душі злилися в одне ціле, а серця билися в унісон. Вони сіяли добро, боролися зі смутком, безнадією, бідністю. Просто так, не вимагаючи взамін нічого. Через взаємні почуття, світогляд, добрі вчинки вони ставали ще ріднішими, і в їхніх серцях панувало таке відчуття, що вони знали один одного ще від народження. Дякували Богові, що віднайшли один одного.

Повінчалися. Не затримався і дар взаємної любові. Кожного дня малятко в маминому лоні слухало казочки, що лунали з уст батьків. Відчувало поцілунки, які призначалися для нього.

Аж ось одного дня воно відчуло тривогу. З мамою щось не так. Відлунням відбиваються сльози тата і матері. Мама хвора, смертельно хвора. По обличчі немовляти котилися сльози. Мама передає мені життя, а я тут, в маминому животику, не можу нічого зробити.

На вустах у коханого згасала усмішка, зник зміст життя. Адже вона була його змістом. Як таке могло статися? Кожного разу заходячи в під’їзд, бачив долі шприци, пляшки, і бунтувався щосили. Вона робила добро, вона поспішала всім на допомогу й зараз помирає. Вони живуть тільки в своє задоволення, не допомагають іншим – і їм нічого. Ніяк не міг змиритися зі своїми думками.

Сльози радості котилися струмками з очей. Немовля побачило тата і маму. В палаті квіти, солодощі. Вона тримала дитинча на руках – плід їхньої любові. Вона згасала з кожним днем все більше, але її очі завжди сяяли радістю і добротою. Вона подарувала життя і перейшла у вічність.

Він ніяк не міг повірити в це. Кожного ранку цілував її одяг, дивився на відкриті двері й надіявся, що в них от-от з’явиться кохана. За цим всім спостерігала донечка і, як тільки бачила сльози на очах у батька, відразу давала про себе знати. Він поспішав до неї. Вдивлявся у її очі кольору неба і знаходив там свою кохану, яка невимовно промовляла, що все життя попереду, роби і надалі добро, радій життю, бо воно не закінчується існуванням на землі. Воно продовжується. Мимоволі усмішка торкалася його обличчя та відзеркалювалася у серці маленької донечки. Все буде добре!

Автор: Роман Бобесюк, Останівка 

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяЧто под твоим белым плащом?
Следующая статьяМысли на стенку
Любить насолоджуватися життям. Життям, що як фортепіано, в якому присутні і чорні і білі клавіші, що творять прекрасну мелодію кожного дня. Любить подорожувати, зупиняти миті через об'єктив фотоапарата. А ще любить дітей. Дітей, які вчать, як радіти життю. Своїми спостереженнями і думками ділиться також в особистому блозі "Життя прекрасне" . Одружений. З дружиною виховує трьох дітей.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ