ПОДЕЛИТЬСЯ

Коли близька людина потрапляє в біду, більшість із нас припускається найбільшої помилки, коли хоче її розрадити, – починає говорити.

Смерть, розлучення, хвороба, втрата великої суми грошей чи майна… Ми чомусь думаємо, що у нас є пояснення цим нещастям, і починаємо грішити одним із найбільш огидних гріхів, а саме пустомовством. Нам видається, що існування доброго і всемогутнього Бога має примиритися якимось чином з існуванням безпричинного зла і безкінечних страждань. Але погодьтеся, нікому із смертних не під силу це примирити ані логічно, ані містично.

І тоді понад усе починаєш цінувати тих, у кого є такий дар – приносити мир серцю у найважчі періоди життя. Це дар милосердя, найбільш мовчазний з усіх духовних талантів. Ці люди приносять розраду не словами і навіть не діями, а самим лише своїм існуванням і тихою присутністю поруч.

Я знаю лише двох людей, які справді були наділені цим даром – це Мати Тереза і Господь Ісус Христос. Втім, є ще декілька таких людей, навіть серед нас, але вони були б категорично протии, якби я назвав їхні імена, тому що найбільш огидним і страшним для них є марнотна людська слава і безглузді слова, у яких немає ні сенсу, ні ваги, ні потреби.

Автор: Андрій Ладик, Останівка 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ