ПОДЕЛИТЬСЯ

Раптом зрозуміла, що не можна перекладати відповідальність за своє щасливе життя на когось іншого. Не можна і все. Бо то є виправдовування своєї ліні або власної безвідповідальності. Ні чоловік, ні подруга, сестра або брат, ні батьки, ні тим більш робота не можуть зробити мене щасливішою.

Немає сенсу ображатися на друзів, ніби через них ти не пішла в кіно чи не потрапила до історичних руїн, бо ніхто не схотів піти з тобою. Марно чекати від оточуючих жертви заради виконання твоїх мрій.

Бажаєш провести час з друзями – запроси їх. Мрієш про подорожі – купуй квиток. Не влаштовує зарплатня – шукай нову роботу. Прагнеш підвищення – вчись робити щось нове. Не треба шукати когось, хто зробить це замість тебе. Не варто думати, що через когось ти не стала хірургом, хтось зіпсував твою кар’єру або стосунки завадили тобі змінити країну.

Що б там не було, на полі життя ти одна і тільки самотужки можеш зробити своє життя таким, як бажаєш. Не треба боятися робити щось для себе, навіть якщо доведеться йти в кіно чи театр з одним квитком. То й що? Хіба варто чекати когось задля короткого часу спілкування, втрачаючи можливість отримати купу вражень? Зрештою, ти завжди знаходиш час на те, що дійсно любиш.

Не можна відкладати мрію на потім, вона може розчинитися у щоденних турботах, загубитися. Не можна відмовлятися від своїх захоплень чи хобі, бо іншим це не цікаво. Через це життя стає прісним.

Варто закінчити марно чекати змін від когось і почати самій творити своє життя. Помилилась – не картай себе, роби висновки, змінюйся, йди далі. Звісно, важко! Але тільки тоді зрозумієш, який то подарунок, якщо хтось подбає про тебе, розділить з тобою той внутрішній скарб, який ти накопичила за весь чей час.

Автор: Наталія Глабець, Останівка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ