ПОДЕЛИТЬСЯ

Напевно, ви вже прокинулись і п’єте каву або чай. Якщо ви спали нині дома і з якихось причин виспалися недостатньо, то я хотів би вас трохи підбадьорити, зігравши на певних контрастах.

Я провів за останні 20 років майже тисячу днів у поїздах, працюючи часто у відрядженнях. Опишу вам коротко, що таке сон, а точніше його відсутність, в поїзді. Наївні думки про те, що це так гарно, романтично і весело, покинуть вас назавжди.

  • Тут ніколи не буває тихо. Стукотять колеса, хитається вагон, скриплять постійно якісь частини стін і стелі. Безліч звуків. А сон любить тишу, правда?
  • Влітку і взимку тут практично нема свіжого повітря. Те саме можна сказати про весну і осінь. Спати без кисню дуже важко. Неможливо, якщо ви не іхтіандр.
  • Попутники весь час чимось дуже зайняті, особливо вночі. Вони хроплять, випускають гази, розмовляють уві сні. І, ясна річ, їдять вісімнадцять разів на добу варені яйця, часник і котлети. І при тому сьорбають, цямкають, плямкають, гризуть, як щури, насіння, відригують, говорять з набитим ротом і влаштовують пневматичну чистку зубів. А потім знов пускають газ.
  • Майже всю ніч вони пошепки розмовляють між собою. Наприклад, про те, що пішов за вікном сніг, тому що настала зима, а це тому, що надворі холодно і йде тому сніг, бо прийшла зима і тому сніг йде знов, як і минулої зими, коли теж йшов сніг, бо теж була зима, і наступного року теж буде йти сніг, бо зима знов настане, бо на те вона і зима, щоб наставати після осені перед весною. І так без кінця з 02:41 до 07:39.
  • Раніше люди, які не вірять у воду і мило, їздили переважно плацкартом. Тепер вони перебралися і в купе. Трапляються чоловіки із таким запахом ніг, що ви можете думати лише про дві речі: вбивство або суїцид. Я деколи прошу їх сховати взуття і шкарпетки в пакет і закрити в ящик, а ноги помити в туалеті з милом. Але це нічого не дає. Вас все одно вважають після цього нервовим егоїстом. Напевно, я таким і є.
  • В поїзді незручно і шкідливо читати. Після двох годин читання болять очі і голова. Якщо слухати в навушниках музику чи дивитися кіно, то години за чотири болять вуха, а їхати треба ще годин десять або двадцять.
  • Спати в поїзді дуже тісно. При моєму зрості 190 я не можу пригадати жодного разу, коли це було б зручним. Те, що тапчан вузький, ще півбіди. Справжня біда в тому, що він дуже короткий, а спати сидячи я не люблю.

Цим дописом я не хочу пожалітися на свою долю, бо вона мене цілком влаштовує і я більшу частину життя, Богу дякувати, сплю вдома. Просто хотів нагадати собі і ще комусь, навіть якщо хоча б одній людині, що сон в зручному ліжку у тихій затишній кімнаті зі свіжим повітрям є справжнім блаженством. Цінуйте і насолоджуйтеся ним, бо ми часом забуваємо, яким доступним і простим буває справжнє людське щастя.

Доброго ранку і пильнуйте, щоб кава не втекла з турки, а хліб не згорів у тостері. Хоча… навіщо той хліб, коли і без того є все необхідне для початку нового дня?

Автор: Андрій Ладик, Останівка

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяТому, що я. Не тому, що мене
Следующая статьяМысли на стенку
Захоплюється велоспортом, ремонтує велосипеди у власній майстерні. Любить міцну каву без молока і літературу, особливо Достоєвського і братів Стругацьких. В шлюбі понад 20 років. Щасливий батько щасливої доньки.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ