ПОДЕЛИТЬСЯ

Одна студентка захоплено згадувала свого улюбленого вчителя: на лекціях він розповідав і ставив питання так, що тобі здавалося, ти помреш, якщо не знайдеш відповідь. Він був вчителем від Бога, а не просто пересічним викладачем. Таким чином, питання освіти і смерті нерозривно стали для неї пов’язаними між собою.

Нам всім потрібно знайти відповіді на ключові питання, бо інакше ми перестанемо бути людьми. Навіщо взагалі вивчати те, що не потрібне для життя? Навіщо марнувати безцінний час короткого земного шляху на те, що ніколи не матиме вічної цінності?

Отже, освіта по суті дає нам шанс в кінцевому рахунку перемогти смерть. Якщо наука не допомагає долати тління і занепад та іншу ентропію, то вона і не може вважатися наукою, оскільки не бореться зі смертю, а лише прискорює її. Наш мозок налаштовано на вічну співпрацю з розумною і корисною послідовністю, що пронизує весь всесвіт. У цьому контексті абсолютно очевидним є той факт, що смерть є повністю нелогічним завершенням життя, оскільки людина назавжди втрачає можливість застосувати отриманий протягом життя досвід. Ось чому всі мріють про життя після смерті. Ми всі прагнемо побачити плід власної діяльності, причому плід живий і нетлінний, адже без цього життя не матиме сенсу.

Справжня освіта проганяє не лише темряву, а й всякий розпач. Адже добро безкінечно сильніше за зло, а темрява є всього лиш відсутністю світла. Освіта очищає наш розум від дрімучих упереджень, тваринних страхів і непотрібних бажань. Наука черпає свою силу там, де колись вперше народилося життя, наука несе вічну свободу тим, хто віддав себе на її жертівник. Тому що істинна система вірувань базується на нездоланних фактах, а не на примарних фантомах.

Смерть безсила перед наукою. Наука демонструє нам безсилля смерті перед безкінечним життям, тому що смерть є лише фрагментом буття, а не кінцем. Смерть – лише тимчасова розлука, без якої неможливий перехід до вічного блаженства і чистого спілкування. Смерть не потрібна, але вона неминуча.

Нездоланне світло істинної освіти дає нам змогу зазирнути за чорну завісу смерті і побачити, що коротка мить земного життя є лише приготуванням до вічної подорожі, першим кроком на шляху безкінечних відкриттів. І лише свідоме зречення від мудрості може відправити нас у вічний морок незнання і розпачу. Освіта дає нам нездоланну надію і світлі перспективи, тому лише від нашого вибору залежить, яким стане перше вересня цього року для кожного з нас. Божественний апетит до вічних книг у нас зростатиме, чи ледача свідомість приведе нас у безодню невиліковної тупості.

Смерть – це не баба з косою в чорному. Це замаскована лінь, що краде у нас прекрасне майбутнє. Ось чому кажуть, що немає більшої ненависті, ніж ненависть невігласа до науки, і немає більшої любові, ніж любов мудрої людини до істини.

Автор: Андрій Ладик, Останівка 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ