ПОДЕЛИТЬСЯ

Поїзд. Спочатку чути стукіт коліс. Плавно він переростає в монотонний шум, що навіює спокій у душі. Дехто від цього спить, дехто дрімає, а хтось пильно стежить за картинами у вікні, які міняються, як сцени у фільмі, та мріє про щасливе життя.

Ось перед тобою виринають гори. Намагаються заховати свої вершини від людського ока. На зміну приходить чисте містечко, красується своїми будинками. Наближається поїзд до поля, де видніється старий будиночок, що чекає на доброго господаря. Безкраї виноградники, оливкові сади та соняшникові плантації зачаровують своєю красою. Кораблі один за одним прямують до порту, щоб розвантажити і завантажити різний скарб… Ось і твоя зупинка. Час виходити.

Кожен з нас перебуває у поїзді, який називається життям. З роками швидкість його зростає і картинки одна за одною починають зливатися в одне ціле. Щоб насолодитися якимось епізодом, потрібно призупинятися у вирі щоденних справ. Найкраща зупинка – молитва. Саме завдяки їй зупиняється час, саме завдяки їй Творець відроджує красу твоєї душі і наповнює її Любов’ю. Маючи Любов у серці, ти милуєшся морем, горами, полями та у всьому впізнаєш почерк Небесного Творця. Захоплений Його творами ти віднаходиш порожню, стареньку хатину. Ти даєш їй життя. І твій почерк стає подібним до почерка Творця.

Не біймося зупинятися, бо кожна зупинка дає життя. Не біймося любити, бо кожен прояв нашої любові є відблиском любові Творця. Не біймося свідчити про Його любов, бо свідчення про Нього відроджує все і всіх.

Поїзд уже рушив. Спати чи не спати – вибір за нами.

Автор: Роман Бобесюк, Останівка 

Фото на превю Соні Матвієнко

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ