ПОДЕЛИТЬСЯ

Можливо, хтось не знав досі, але мінімалізм – це не тоді, коли чогось замало, а тоді, коли нема нічого зайвого. У мистецтві та культурі загалом під мінімалізмом розуміють певний смак, що є антиподом вульгарної розкоші. Наприклад, одяг Марка Цукерберга – це мінімалізм. Кеди, джинси, футболка. На противагу хронічному жлобству, де люди обкладені сотнями лишніх речей та думок, мінімалізм дає певну свободу – ти користуєшся лише тим, що треба, і не засмічуєш свідомість всякими дурницями. Вся продукція Apple – це мінімалізм. Це – свідома філософія, а не просто новомодний стиль. Жлобство як філософія не потребує розумових навантажень – ти просто скирдуєш, як той олігофрен Плюшкін, всілякий мотлох і помираєш потім бездарно та безславно.

Мінімалізм, як не дивно, потребує складної і багатої моральної конституції.
Мінімалізм – це мій вибір, а не талант. Якщо без якоїсь деталі на велосипеді можна обійтися, я негайно її відкручу. У мене вдома немає лишніх речей, а в житті – лишніх людей. Якщо це лишнє, його потрібно відкинути ради головного. Так, це жорстоко. Ви втратите багато фальшивих друзів.

Григорій Саввич Сковорода замість блискучої академічної кар’єри в Харкові обрав долю бродячого філософа, ходив з мандоліною і проповідував небесні цінності. Сотні невідоміх академіків нині навік забуто, а Сковороду знають мільйони. Він теж був мінімалістом. Його відоме життєве кредо: дякую блаженному Богу, що Він зробив для мене потрібне неважким, а важке непотрібним. Світ марноти ловив його, але не впіймав. Цей принцип може бути описаним відомими словами: розумно обміняти те, що все одно втратиш, на те, чого не втратиш ніколи.

Але це рішення кожному доведеться приймати самостійно і усвідомлено. Рішення організувати свій життєвий простір так, щоб перед смертю ні про що не шкодувати і не померти серед купи мотлоху. Починаючи з кількості пар взуття і закінчуючи читанням абсолютно шкідливої інформації, якою нині переповнені соціальні мережі.

Нещодавно одна молода японка заробила на ютубі великі гроші, розповідаючи, як позбутися у себе дома лишніх речей. По суті, ця розумна дівчина лише показала суть мінімалізму під його ще одним кутом: речі існують для нас, а не ми для речей.
Життя збігає настільки швидко, що нам ледве вистачає часу на головне, тому так страшно бачити людей, що марнують його на справи, які навіть не назвеш другорядними. Кожен може обрати для себе сам: блаженна вічність небесної свободи чи безкінечне болюче гниття серед помийної ями.

Автор: Андрій Ладик, Останівка 

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяНайкраще завдання на літо
Следующая статьяМысли на стенку
Захоплюється велоспортом, ремонтує велосипеди у власній майстерні. Любить міцну каву без молока і літературу, особливо Достоєвського і братів Стругацьких. В шлюбі понад 20 років. Щасливий батько щасливої доньки.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ