ПОДЕЛИТЬСЯ

Зазвичай найкращі дарунки ми отримуємо тоді, коли цього не чекаємо, спонтанно. Ось підходиш до будинку, береш ключ, вставляєш його в отвір, повертаєш, відчиняєш двері, які видають хриплий звук. Переступаєш через поріг, не встигаєш зняти верхній одяг, як на тобі вже висять синочки і кричать: «Тато вдома!» В цей момент ти розумієш силу любові та радості.

Коли ти завалений різними ситуаціями, які не дають тобі спокою, і не можеш зібратися з думками, як далі діяти, то на допомогу приходить кохана дружина. Приходить тихо, обіймає і говорить: «Все буде добре. Я молюся за нас».

Коли ти йдеш по вулиці й думками літаєш між хмарами, приземлитися допомагає синочок, який каже: «Татусю, дай мені свою руку». Тримаючи його маленьку ручку, ти усвідомлюєш, що ти потрібний, що тобі довіряють, що про тебе пам’ятають.

Такі моменти і надають зміст моєму життю.

Автор: Роман Бобесюк, Останівка 

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статья«З наших нікому ще не траплявся…»
Следующая статьяМои
Любить насолоджуватися життям. Життям, що як фортепіано, в якому присутні і чорні і білі клавіші, що творять прекрасну мелодію кожного дня. Любить подорожувати, зупиняти миті через об'єктив фотоапарата. А ще любить дітей. Дітей, які вчать, як радіти життю. Своїми спостереженнями і думками ділиться також в особистому блозі "Життя прекрасне" . Одружений. З дружиною виховує трьох дітей.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ