ПОДЕЛИТЬСЯ

Чи є життя після життя, і як воно виглядає після університету? Ці питання для мене рівноцінні. Саме так я себе запитував після закінчення бакалаврської програми КНЛУ. Що робити далі? Де шукати новий сенс? Що робити з дипломом, знаннями, фактами в голові? Може ну його? Кинути все і поїхати на заробітки? Займатися все життя ненависною справою, бо так треба…

За декілька місяців до завершення навчання вирішив порадитися з родичами. Зібрав у скайпі повний консиліум тіток і дядьків на сімейну нараду. Рішення одноголосне – продовжуй вчитися, ми допоможемо. Так почався мій тур до Польщі у пошуках нових смислів, нових вражень та нової альма-матер. Першою зупинкою була Варшава.

СЛ-У_пошуках_альма-матер-2Місто Варшава стоїть на величавій річці. Вода завжди облагороджує, вичищає від всяких нечистот, несе «від», а не «до». Можна порівняти це з течією часу. Кажуть, час теж вичищає, лікує, особливо в поєднанні із здатністю нашого мозку забувати погане. Та варшав’яки не дуже переймаються глибинним символізмом води, їм не до того. Вони відбудували вщент зруйноване місто за якихось 10 років. Там гарно, там затишно, там розвиток. Варшава поєднала в собі три речі – прогрес, старовину та залишки посткомуністичних настроїв, але й ті згодом вивітряться. Університет Варшавський запропонував мені неймовірні можливості відповідної якості за відповідну ціну. Для мене непідйомну. Та просто так не міг залишити місто, відтягував заплановані відвідини інших міст як міг. «Nastepny przystanek – Wroclaw» («Наступна зупинка – Вроцлав»).

СЛ-У_пошуках_альма-матер-3Вроцлав, чи Браслау (стара німецька назва), привітав мене палацом помаранчевого кольору. Вроцлав’яки зробили зі старенького палацу привабливий вокзал – перше, що бачать гості. Палац приземлений, з бійницями та баштами, справжня фортеця. Німці вміли будувати, німецька цегла забезпечила гарну якість. Багато чого там стоїть століттями і не вмирає. Німецька міць та польський трудоголізм намертво зацементували архітектурне багатство міста. Університетська магістерка, нажаль, коштувала б мені нирки, якби я погодився там залишитись. Їдемо ближче.

СЛ-У_пошуках_альма-матер-4Краків, Krakow, Cracow. Одна зі столиць колишнього Королівства Польського. Місцина поділена ніби на два всесвіти. Це легко відстежується за допомогою наступних категорій: центр та периферія, високе та низьке, відкрите та закрите. Зараз поясню. Припустимо, ви у місті з розвиненою сферою туризму (Львів, Краків, Париж, Лондон…) і раптово згубили орієнтацію у просторі. Даю руку на відсіч, що 80 відсотків людей, яких ви спитаєте про шлях, не зможуть його вказати, бо самі не місцеві. Центр Кракова для туристів, все виблискує, все гарненьке, тут живо, множина множин людей, нечестивих продавців (бариг) та лише мала кількість краків’ян, що там працюють. Це лице, серце. Тут переважають вишуканість, домінування когось/чогось над чимсь/кимсь, відчуття виключності/особливості – не дивно, адже це пристанок королів. Простір центру є добре організованим/спланованим та умовно закритим, все для того, щоб людина відчувала себе комфортно, в безпеці (в центрі стоїть фортеця Вавель – додатковий аргумент до захищеності). Архітектурний стиль високий, тобто вишуканий, Ренесанс з присмаком Бароко. Периферія – для «смертних», підпорядкована центру, все, що відбувається «там», створене людьми, що живуть «тут». Відкритий простір, хоч і дає сумнівне відчуття свободи та все ж не захищений від зовнішніх «подразників», що сигналізують про небезпеку. Університет Кракова побажав мені щастя-здоровля. Потяг рушив ближче.

СЛ-У_пошуках_альма-матер-5Люблін. Кінцева. «Потяг далі не їде, звільніть, будь ласка, вагони». Я звільнив та залишився на станції. Наступні 16 тисяч 128 годин я перебував у її полоні. Для мене це був суцільний оксиморон. Самі подумайте, як можна бути в полоні свободи? Свободи мислення, виразу думок, сприйняття, мрій, дій. Саме таким я бачу Люблін, місто незліченних спудейських вечірок, суперечок, подяк, спогадів.

Автор: Сергій Лебедєв, Останівка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ