ПОДЕЛИТЬСЯ

Стояла в куточку всіма забута. Ніхто на неї не звертав уваги. Найближчими сусідами були павуки, які обснували її своїми сітями, та тінь, що постійно переслідувала впродовж дня. Самотність переповнювала її серце. Колись, ще не так давно, вона була щаслива. Її пригортали до себе вмілі руки, під її звучання виливали свою душу. Її брали усюди. Вона пам’ятала тихі вечори, дзвінкий сміх, тепло від багаття. Все це тепер мов сон. Однак з вірою в серці чекала на свого рятівника, який знову поверне її до життя.

Віра й спрага до життя принесли їй подарунок. Одного дня вона відчула кроки – її серце затріпотіло. Чиясь рука взяла її в свої обійми. Тінь смерті розвіялася. Вона знову відчула биття його серця – її серце також спробувало битися в унісон.

Але щось це? Вона не впізнала свого голосу. Перший аккорд прозвучав так, що жити не захотілося. Рятівник похитав головою. А в її голові зароїлися чорні думки: нікому більше я не потрібна, я більше не зможу жити в гармонії з рятівником, моїми приятелями знову стануть павуки. Так, звісно, за довгий час мовчання струни її душі втратили силу, адже ніхто не доглядав за нею; вони вже не могли відтворювати мелодію, що лунала в серці майстра, і це її дуже лякало. Як же страшно усвідомити, що твоє покликання, твоя мрія не може бути зреалізована…

Та майстер не випускав її з рук. Немов читаючи її думки, він поступово і наполегливо повертав її до життя. Це повернення було болюче, але вона знала, що тепер в руках майстра, який не завдасть їй шкоди. Навіть попри страшний біль. Струна за струною натягувалися так, що здавалося не витримає, зламається. Але в нього добрий слух, він чув кожен її зойк і саме він знав, наскільки потрібно натягнути струни, щоби знову повернути до життя, до здійснення мрії. Невимовний біль. Терпиш, бо довіряєш.

І ось знову аккорд. Струни серця в руках майстра. Милозвучна мелодія заповнила тишу – життя повернулося. Вона відчувала його серцебиття, вони знову були щасливі. «…прирікаю тобі любов, вірність, і чесність подружню, і що не залишу тебе аж до смерті…»

Якщо наші струни в подружньому житті не звучать гармонійно, довіримо їх Майстрові, який допоможе відновити мелодію люблячих сердець. Не дозвольмо байдужості заволодіти нашими серцями. Горімо Любов’ю!

Автор: Роман Бобесюк, Останівка 

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяМысли на стенку
Следующая статьяВорчать бесполезно
Любить насолоджуватися життям. Життям, що як фортепіано, в якому присутні і чорні і білі клавіші, що творять прекрасну мелодію кожного дня. Любить подорожувати, зупиняти миті через об'єктив фотоапарата. А ще любить дітей. Дітей, які вчать, як радіти життю. Своїми спостереженнями і думками ділиться також в особистому блозі "Життя прекрасне" . Одружений. З дружиною виховує трьох дітей.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ