ПОДЕЛИТЬСЯ

“Sweet home Alabama, where the skies are so blue…”*

Мав поїздку в Мобіл, Алабама. Сподобалося все, окрім крабових клешень – забагато старань заради посереднього задоволення смаковими якостями малого кавалка м’ясця зсередини.

Подорож почалася з невеличкого дощику, що вітав нас (мене та друга по недолі Найджела) в аеропорту, а небо було не таким синім, як у пісні. Одразу біля входу стояв дивний чорношкірий хлопчина, щиро посміхався білесими зубами американського виробництва та активно махав руками, наче відганяв мух. То був друг Найджела, батьки котрого погодилися прийняти нас на декілька днів при умові, що ми доглядатимемо за їхнім єдиним чадом. Новоявлені няньки взялися до роботи.

З хорошими няньками час пролетів швидко. І ось ввечері ми знайшлися в ресторані, де я спробував, окрім вищезгаданих клешень, креветки «місцевого розливу» й дивну, але смачнючу рибу невідомого походження. Коли справа дійшла до клешень, мені видали інструмент, що в нас на батьківщині служить для розколювання горіхів (так, тут ним лускають клешні). І кожного разу, стискаючи той інструмент, я молив Бога, щоб комусь в око не потрапила частина клешні, бо друзки розліталися по всьому столі. Було досить соромно, скажу я вам. Особливо, коли на мої потуги дивилося декілька десятків пар очей. Просто дивилися, без оцінок, без осуду. Їм – цікавинка та забава, мені – гарний спогад.

Як простір, відчуваю, що Алабама, особливо на узбережжі, є файним місцем для тих, хто прагне стати фермером, мати трильйони корів та декілька тракторів для обробки землі. Бо для тих, хто ціле життя прожив у великих містах (як я), це місце видасться трохи нудним. Люди міст звикли жити близько один від одного, в Алабамі все навпаки: це широченний простір з віллами, відділеними одна від одної на доволі відчутні дистанції, особливо для поціновувачів прогулянок. В Мобілі (не знаю стосовно всієї Алабами) навіть немає тротуарів. Пішоходів теж. Тому умовно для мене це «автомобільний штат». Що мене здивувало, так це фасади будинків і культура забудови. Жителі роблять все можливе і неможливе, щоб зробити свої вілли привабливими ззовні та всередині.

Більшість жителів дуже релігійні, консервативні у світогляді та патріотичних намірів – характеристики, нетипові жителям міста (принаймні в Гамериках). Здивований й іншими рисами: алабамці чесні, відверті та зроблені з найкращих ґатунків тіста.

Жителі півдня мені сподобались, але на півночі гарніша природа, тому ідеальним було б об’єднати ці дві дорогоцінні намистини Америки і не забути обов’язково повернутись туди та ще раз наступити на ті ж граблі, поколоти клешні – повірте, це весело.

Автор: Сергій Лебедєв, Останівка

*«Рідний дім Алабама, де небо таке синє…» (з однойменної пісні)

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ