ПОДЕЛИТЬСЯ

Кажуть, що дуже важливо знайти свою людину. Чи людей. Ходити-шукати-виглядати-чекати.

А я проти. Я не хочу нікого шукати і не хочу, щоб шукали мене. Я не загубилась і нікого не загубила. Я не річ, яку можна обрати і не хочу обирати інших.

Хочу зустрічати. Тих, з ким по дорозі. Хто прийшов в моє життя, а я в його. На день, на рік чи назавжди – відрізки шляху не так важливі, важлива реакція та наслідки, які чекають на обох.

Зустрічати дорослих, цілісних, справжніх. Щоб можна було і справу зробити, і каву випити, і до кави, і посперечатись, і м`ясо розділити, і дорогу пройти, і хлібом поділитись. І без поглядів, що щось не так. Зато зі словами «давай так більше не роби». Без здогадок, а з простими прямими питаннями чи відповідями. Без додумувати, а з озвучуванням бажань. Без закулісся. В очі та відверто.

Розумію, що це не про багатьох, маю таких людей, зустрічаю все частіше і дуже дорожу ними. Їхньою цілістю, їхньою справжністю, ними цілком і повністю. Дорожу та бережу. І знаю, що це взаємно. Відчуваю безпеку поруч з ними.

Так, я доросла до цього завдяки всьому, що було. І на менше не згодна. Мені не цікаво. Це якщо про справжню дружбу. Взаємну. Щоб я була я і ти був ти. Хто б ти там не був)

А підтримати, допомогти, порадити та надихнути готова всіх, хто потребує. В односторонньому порядку. Я люблю це і вмію. Щиро і по справжньому. Звертайтесь)

Автор: Надія Кондратюк, Останівка http://ostanivka.com/

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ