ПОДЕЛИТЬСЯ

МК-Страхи_плохие-хорошие-СвитоваСлава СВІТОВА,

письменниця, коуч зі словесної майстерності та творчості, авторка книжок «Жменька слів для доброго настрою», «Жила-була я» та оповідань у міжавторських збірках:

«Нам часто здається, якби були ідеальні умови, писалося б легко і продуктивно! Але от є час, є ідеальні умови, здається, сідай і пиши, але чомусь не пишеться! Білий аркуш паперу гіпнотизує нас, а ми його. Хтось називає це авторським/письменницьким блоком, хтось – синдромом чистого аркуша, але як це не назви, за назвою стоятиме страх. І головне – перестати боятися й почати писати.

Зробити це можна так: просто відпустити руки й почати писати. Не думати про логіку викладу думок, не перейматися пунктуацією та орфографією, не придумувати безкінечно довго оте найперше ідеальне й геніальне речення. Задача: просто почати писати. Просто заповнити білий простір аркуша маленькими літерами.

Якщо ви тільки починаєте писати щось нове і не знаєте, з чого почати, розпочніть із дурниці, з нісенітниці типу «рій рожевих поросят летів у зеленому небі й хором співав травіату»; або ж опишіть себе та свої відчуття просто зараз, наприклад, «я сиджу і знову не знаю, про що писати, де живуть ті бісові геніальні ідеї і як мені зловити їх за хвоста?!».

Якщо ж ви починаєте писати наступний розділ, як продовження своєї книжки чи роману, і у буквальному сенсі «застрягли», розпочніть із будь-чого: діалогу, з небанального опису чогось або когось, зі спогаду героя, зрештою, розпочніть із кінця. Текст завжди можна допрацювати, головне – мати з чим працювати. А отже, потрібен текст!

Є таке правило «кубика Рубика»: ви просто пишете текст, а коли закінчуєте, перечитуєте його (може, навіть уголос!), дописуєте те, чого не вистачає або ж що ви могли пропустити, викидаєте геть зайве, переставляєте місцями абзаци, речення так, як вам заманеться. Одним словом, граєтеся із текстом, як із кубиком Рубика, доки всі грані його не заграють.

Немає такого правила – написати одразу й на чистовик ідеальний текст. Так навіть у видатних письменників не буває, чесно. У всіх є чернетки. І правила – за вами. Це ваш текст. Не чекайте на натхнення, бо воно приходить в процесі, як в процесі трапези з’являється апетит. Просто сідайте і починайте писати. Байдуже – банально чи оригінально. Байдуже, що у Жадана і Бабкіної в сто разів краще. Байдуже, що знайдеться хтось, хто скаже: «Це повний відстій». Просто пишіть. Зрештою, віднесіться до процесу написання тексту як до гри. Отримайте задоволення! Як писала Джулія Камерон: «Підбирати слова – як вибирати яблука: ось це, схоже, найсмачніше». Спробуйте своїм текстом потрапити «у яблучко». І тоді одразу перестане бути страшно. І білий аркуш паперу перестане здаватися таким загрозливим».

Бажаєте стати автором Останівки? Тоді вам сюди

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ