ПОДЕЛИТЬСЯ

Ми маленькі мурашки, Господи.

Якби ж Ти знав, якими величними ми прагнемо здаватися, скільки сили витрачаємо, аби всі ті, які не наші і ніколи ними не стануть, подумали потрібне, правильне.

Які ж ми метушливі, Боже. Зніми на плівку, як сідає сонце на стілець, а потім покажи нам на якому-небудь модному показі. Там всім є час… Там подивляться.

Знаєш, від величності Твого часу і місця хочеться заховатися. Закрутитися в бубличок, намуркати казок про далекі-невідкриті ніким острови і заснути.

Автор: Дар’я Рудик, Останівка 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ