ПОДЕЛИТЬСЯ

Ми продовжуємо знайомити читачів «Останівки» з проектами, що надихають. Зі сміливцями, які зробили крок назустріч до своєї мрії.

Сьогодні наша розмова з Христиною СОДОМОРОЮ, засновницею сервісу дитячих книжкових подарунків «Жукі-букі», створеного аби допомогти дорослим у пошуках найкращого подарунку для дитини. А який найкращий подарунок – всім відомо. Окрім книжки, у подарункових коробочках є щось смачне (печиво або екосолодощі) і щось приємне (іграшкове переважно).

ПВ-Жукі-Букі-2– Христино, що стало останньою краплею, аби відважитися й запустити свій проект «Жукі-букі»? Що тебе спонукало сказати: все, доста, починаю?

– Поштовху як такого не було. Якось, одного п’ятничного вечора мені прийшла в голову ця ідея – робити книжкові подарунки для дітей. Загалом ідея не нова, бо у світі і в Україні зокрема існують букбокси – для дорослих. А мені власне йшлося, щоб робити такі подарункові коробочки з книгами для дітей. Я кілька днів виношувала цей задум і почала розуміти, що якщо найближчим часом його не втілю, то запал мине, я так нічого й не зроблю, а в підсумку мене будуть мучити докори сумління за ще одну нездійсненну ідею. Тому я визначила собі термін – тиждень, щоб розписати так званий бізнес-план, визначити, що мені для реалізації задуму потрібно, і запустити в інтернет.

А що спонукало це втілити? Частково азарт таки щось спробувати самому зробити, навіть якщо нічого не вдасться. По-друге, я відчувала достатньо впевненості, бо книжки – це моя сфера, я чітко уявляла собі, з чим матиму справу. І по-третє, мене часто запитують, яку книжку подарувати дитині, тож неофіційно я вже із чимось подібним мала справу. Вже коли сервіс стартував, я зрозуміла, що насправді нічого космічно радикального не відбулося, що я до цього вже йшла. Врешті, і серед реакцій моїх друзів та знайомих не виникало запитань, чому саме таким я вирішали займатися.

ПВ-Жукі-Букі-6  «Жукі-букі» – смішна назва. Чиє авторство і як розшифровується?

– Щодо назви, то мала найбільше роздумів. Бо розуміла, що як корабель назвеш – так він і попливе. І мала чіткі критерії, що в назві повинно відображатися кілька ключових для мене речей: книги, діти, подарунки і, можливо, якось моє «Я». Назва «Жукі-букі» розшифровується дуже просто. Жукі – це моє псевдо ще від 1-го курсу університету, і так мене називали практично всі (крім батьків і викладачів), дехто й не знав мого справжнього імені. А букі – це книжки (англійською і, що важливіше, старослов’янською). Разом ці два слова гарно заримувалися і доволі по-дитячому зазвучали.

– До речі, який вік твоєї аудиторії?

– Щодо віку, то наразі пакувала подарунки дітям від року і аж до 18. Загалом, сервіс передбачений для дітей віком 0–16 років, тобто йдеться про подарунки із книгами для дітей і підлітків. Можливо, ще книги по вихованню для молодих батьків, якщо така потреба виникне. А от пропонувати книжкові подарунки для дорослих я, зізнаюся, неготова. Бо і читацькі смаки надто різні у дорослих, та й таких сервісів для дорослих вже трохи є.

ПВ-Жукі-Букі-4– Які застосовуєш алгоритми, щоби «влучити в ціль» з подарунком, адже ти не знаєш своїх замовників?

– Найперше, людина, яка хоче замовити подарунок, повинна заповнити анкету, в якій на більшість запитань треба лише галочки ставити – щоб не забирати багато часу в людини. Бо власне мета сервісу – взяти всі турботи про подарунок на себе. І відповіді на запитання мені вже дають непогану картину про маленького читача. Наприклад, скільки книг у дитини і як часто вона читає, а також книги яких видавництв вона має. Найскладніше, звісно, з тими, хто обожнює читати і має дуже багато книг. Тоді це для мене виклик – знайти таку, якої на 99% у дитини немає. І наразі знаходжу – є книжки, які нерозпіарені, про які мало хто знає, але вони дуже класні. Отже, я й сама розвиваюся в тому напрямку, бо постійно перебуваю в пошуку, ходжу по книгарнях та книжкових сайтах.

– Христино, ти відомий книгоман, книжковий блогер, строгий рецензент. В тебе є певні вимоги до книжок. Ти знаєш, якими мають бути справді якісні, корисні книги. Що будеш робити, якщо ваші смаки з замовником будуть діаметрально протилежні? Що ніколи не опиниться в твоєму подарунку?

– Гадаю, справа не у смаках, а в якості книжки. Якщо книжка дуже класна, то вона й більшій авдиторії може сподобатися. Наприклад, мені ще не доводилося чути негативного відгуку про «Мед для мами». Натомість я маю власні критерії відбору книг, які я ніколи не покладу в коробочку. І тут якраз не йдеться про власні уподобання. Кажу тут про дуже незвичні чи навіть фріківські видання, які я особисто обожнюю, але не знаючи людини особисто, таку книжку подарувати не наважуся: наприклад, книжку «Про крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову», яка надто суперечлива серед батьків, хоча ми з дітьми її дуже любимо. Також я ніколи не подарую «Майю та її мамів» та інші книги такого типу. Тому що це надто специфічні книжки, щоб дарувати їх наосліп. Так робити не можна і це ризиковано найперше для дитини.

ПВ-Жукі-Букі-5– Хто більше в захваті від отриманого подарунку: діти чи батьки?

– Мені здається, що батьки. Наразі ще ніхто із дорослих не хотів заздалегідь дізнатися, що буде в коробочці, а чекають миті, щоб разом із дитиною відкрити. Врешті, такого типу сервіси і дарують оту радість несподіванки та сюрпризу.

– Христино, зізнайся чесно навіщо то все тобі треба?

– Іноді, коли забагато часу витрачаю або на пошук якоїсь книжки, або на пакування чи півдня бігаю по місту, щоб забрати книжки, то й сама задумуюся, навіщо мені то все треба (сміється). Якщо серйозно, то цей сервіс – це поєднання двох речей, які я дуже люблю: книжки і подарунки. Я можу годинами говорити про книжки, часто купую дитячі книжки насправді не для своїх дітей, а для себе, бо у мої часи стільки крутих книжок не було. А щодо подарунків, то люди, такі як мій чоловік, певно не зрозуміють, але я дуже люблю пакувати і дарувати подарунки. І коли ввечері пакую черговий книжковий подарунок якійсь дитині, то відчуваю святковий настрій. Можливо, згодом воно стане на якісь рейки, піде конвеєром. Але наразі я вкладаю справді душу в кожен пакунок. Сподіваюся, ті, хто потім відкривають ті подарунки, це відчувають. Звучить, можливо, пафосно, але якось воно так є насправді.

– Що порадиш тому, хто отримав класну ідею, але ніяк не наважиться її втілити?

Менше думати – більше робити 🙂 Тобто думати треба: розписати собі все по пунктах, уявити кожен крок процесу, але це позитивне практичне думання. Але я кажу про зайве, деструктивне і негативне думання на кшталт варто чи не варто щось розпочати. Бо дуже важливо – не піддаватися сумнівам, що ти не зможеш, що ти не маєш досвіду, що це казна-що. У мене також почали з’являтися такі спокуси, коли запал потроху зникав і я розуміла, що переможуть або ті сумніви, або я.

У наших головах може сидіти багато комплексів родом із дитинства, які знають, як нас переконувати, що ми нічого не можемо. І тому, щоб перемогти такі сумніви, слід рухатися покроково – велику ідею дробити на маленькі кроки і рухатися від одного до наступного. Тоді сама ідея не виглядатиме такою страшною. Це відомі речі, я не кажу нічого нового, але коли це трапляється з тобою, то не все так просто.

Мені особисто дуже допомогли перші відгуки на Фейсбуці, коли лиш відкрила сторінку. Друзі та знайомі почали писати слова підтримки, і я навіть не здогадувалася, що люди так в мене вірять і такої високої про мене думки. Це реально мені допомогло на старті. Та й зараз також кожний відгук для мене є дуже цінним.

Про все розпитувала Ірина Матвієнко, Останівка 

Світлини Христини Содомори

ПВ-Жукі-Букі-3Сервіс «Жукі-букі»

www.zhukibooki.wordpress.com

www.facebook.com/zhukibooki

www.instagram.com/zhukibooki

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ