ПОДЕЛИТЬСЯ

Ми трошки лукавимо, коли кажемо, що всі пори року однаково прекрасні. Дайте нам владу змінити незмінне – і більшість із нас впевнено залишились би назавжди у нескінченному літньому дні. Просто коли нема того, що любиш, залишається любити те, що є. Любити осінь з фруктами, але дощами, любити зиму з білим снігом, але довгими морозними ночами, любити весну з воскреслою природою, але без шаленого фестивалю звуків, кольорів і апогею досконалої краси.

Літо – досконала пора. Деколи на рахунок пори року проводять паралелі з періодами життя людини. Безперечно, весна – це юність, а зима – старість. Осінь – пора зрілості, але літо… Літо – це вершина, кульмінація, повнота всього, що є. Літо – це життя, яким воно повинно бути. 92 дні тепла, щастя і сонця.

Але не варто впадати у відчай через те, що літо скінчилося. Можна змінити незмінне. Жити з літом у серці – наш вибір. Знаєте як? Земля обертається довкола сонця за один рік, місяць довкола Землі – за один місяць, і Земля довкола власної осі – за одну добу. Ці періоди абсолютно незмінні і нам непідвладні. А що таке тиждень? Жодним небесним тілом він не регулюється і не контролюється. Сьомий день нам дано для того, щоб ми самі, добровільно, не лише згадували вічне літо в райському саду, коли не було зовсім зими, але й спілкуючись з Творцем цього вічного літа, могли тішити себе думкою, що рано чи пізно ми знову повернемося у той прекрасний сад, де літо не закінчиться ніколи.

Чому б не зробити зупинку прямо зараз і не подумати про це? Посидіть хвилиночку на “Останівці”.

Автор: Андрій Ладик, Останівка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ