А знаєте, чому насправді заздрять люди? Не великим грошам, не успіхам у справах і не здоров’ю волячому. Цьому теж трохи, але не найбільше. Найбільше люди заздрять умінню бути щасливим і вільним!
Заздрісники – дуже нещасні люди. Дуже! Бо самі в себе крадуть і те добре, що залишилося в середині. А тому шпиняють, пліткують, щось вишукуючи, і ніколи не заспокоюються, поки не отруять щасливого своїм нещастям, використовуючи заздрість.
Тож навчіться носити в собі щастя і бути вільним. Так, вам будуть заздрити, я знаю. Та попри все носіть щастя. І тоді ви точно самі не станете заздрісними невільниками. А натомість станете ще щасливішими.
Як, особливо в ці темні часи? В мене є власний рецепт. Може, і вам допоможе.
- Роби свою справу. Навіщо тобі займати чуже місце чи бути скрізь? Зроби щось добре з тими можливостями, які тобі дав Бог. Це точно можливо. Я перевіряла.
- Слухай, що тобі Бог каже. Так, я можу почути Його і в молитві, і в проповіді, і в читанні Слова, і в шурхотінні дерев, і в пташиному співі. Але я точно знаю, що Йому посередники не потрібні, щоб я Його почула. Тож слухай Бога. Слухай більше, ніж людей. Набагато більше. Він говорить. То просто ми не вміємо слухати. Амбіції заважають.
- Вчися не залежати від людей і говорити «ні», якщо хочеш бути вільним! Бо інакше перше буде неможливим. І ти завжди будеш робити те, що хоче хтось. Ти просто врешті-решт перестанеш бути собою та не виконаєш своєї особистої місії. І, до речі, не витрачай часу на докази тим, хто думає інакше. У кожного свій досвід, своя мета. Щоб вірувати у свій шлях, не обов’язково з піною доводити, що інші неправі. Усьому свій час.
- Не шукай грошей, шукай людей. Працюй заради людей, служи людям. Посіяне тобою добро збільшує твоє особисте щастя прямо пропорційно. Не віриш? То перевір. А будеш керуватися лише грошима – зачахнеш. Навіть із золотим унітазом під дупою.
- Не поспішай жити, насолоджуйся кожним моментом. Шкода, я це усвідомила не в 20. Але у Бога все вчасно. Поки стоїш на зупинці і очікуєш трамвай, зосередься не на тому, а чого ж він так довго не їде. Знайди гарний листочок чи хмаринку. А може, чиюсь усмішку. Безліч цікавого навкруги нас. Мій чоловік вчить мене помічати це вже 13 з половиною років.
Так, для повного щастя мені треба ще бачити своїх живими-здоровими, а Україну – вільною.
Але навіть у темні часи я можу робити свою справу, слухати Бога, не ставити себе в залежність від людей, а просто служити заради них. Я можу жити моментом, але також повинна пам’ятати про те, що прийде час і всі ми станемо перед Всевишнім. Тож насолоджуючись, не забувай про це.
Але то мої складові. У вас можуть бути інші.
Мирного нам усім дня і щасливих вільних людей на шляху. Божих людей!
Вікторія Андросова, Останівка
