ПОДЕЛИТЬСЯ

Цікаво, які відчуття у стані невагомості?
Як їм там, космонавтам?

Кожен з нас, проте, розуміє, що таке життєва невагомість.
Коли все змінюється вмить…
Коли стражденна невизначеність тягнеться днями, місяцями, хоч важко витримати навіть годину…
Коли по тілу біжить електричний струм, а серце вибиває удари з шаленою швидкістю, наче хоче врятуватися від того струму…
Коли невизначеність до того нестерпна, що здається ніби ти ось-ось вибухнеш…
Тоді запускає свою роботу внутрішній двигун, якому байдуже для чого, аби тільки працювати на всю потужність. І ми біжимо в бій! На амбразуру, бо ж треба щось робити! Не замислюючись особливо, що саме, ми діємо, вирішуємо, робимо… Тривога на міліметр відступає.
Та коли оговтуємося, розуміємо, що від тої діяльності легше не стало, радше навпаки… Знайомо?

А іноді треба вміти побути у невагомості.
Зупинитися, озирнутися навколо, роздивитися її.
Послухати себе… Послухати тишу…
Зупинити шалений вир тисяч думок і пропустити через себе оте «тут і зараз»… Без часових обмежень.
А може, тут не так вже й погано? А може, ви помітите сотні яскравих зірок навколо себе, як у космосі? А раптом вперше відчуєте, як розслабляється кожна ваша клітина. Інформаційний шум вимкнеться і ви роздивитеся, нарешті, самого себе…

Що думаєте?

Автор: Ольга Дмитренко, Останівка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ