ПОДЕЛИТЬСЯ

коли ми в риби ідемо
то ми в однім лиш несвідомі
мільйони риб існує в морі –
тож до яких ми примкнемо?
Чого ми будемо шукати?
у водах цих, що нас несуть, –
пливти як всі? чи углибати?
чи просто зіб’єм каламуть?
всі риби, менш-більш незалежні,
вже нас не сприймуть як належить
в молюски ми не хочем йти…
ще є вакансії – в кити.

Ставай китом, наплюй на нерви
на всякі небезпеки й ризк
аби ж маривсь гарпунерам
в біноклях тіла твого блиск!
А ти пливи велично й гордо,
фонтан, як пальму, розпусти,
і хай болить у когось горло,
що перший – ти
й останній – ти
А час, як доведеться зле
й зависнеш в сітях безпощадних, –
хоч стріпони тим кораблем,
щоб аж мороз пішов по щоглах…

Іван Малкович, 1981

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ