SHARE

Досвід евакуаційного наплічника відтепер назавжди зі мною – less is more, як то кажуть.

Зупиняюся та намагаюся зараз передивлятись усі рутинні процеси: звідки вони в моєму житті, що дають, для чого. Увесь непотріб і нав’язане ззовні спалюю безжально.

Як людина, що не може не писати, свої щоденникові рутини почала передивлятися першими. Зрозуміла, що хочеться плакати від того, як нудно виглядають корисні знання, за які я платила достатньо пристойні гроші, а потім ніколи не зазирала в ці нотатники.

Після нещодавного навчання основам візуальних комунікацій я почала більше візуалізувати і нарешті усвідомила причини свого письменницького «неуспіху».

Скільки себе пам’ятаю зі школи, я була переконана, що…

  • Треба економити місце в зошиті, бо підготовка до школи – «це дорого» (пам’ятаю роки, коли ми не могли купити гарні зошити, а тільки сірі, найдешевші, з переробленого паперу і дуже обмежену кількість).
  • Аби задовільнити вчителя, треба занотувати кожне слово. Товстий конспект як доказ того, що відвідував усі пари й усе конспектував, а значить – розумничка.
  • Малювати на уроці ні в якому разі не можна! Навчання – справа серйозна!
  • «Записала-Здала-Забула». Не думаєш, коли пишеш, бо нудно. Не перечитуєш, бо нудно записала. Бо не розумієш, навіщо тобі ця інформація в принципі.
  • Треба писати, бо «хороші дівчинки» не байдикують на уроках.
  • Треба писати, бо так нудно слухати нудну лекцію, а так хоч чимось зайняті руки.
  • Усе, що розумно та професійно, має виглядати незрозуміло. Лікарі мене зрозуміють).
  • Будь як усі й «не випендрюйсі».

До чого це призводить?

  • Невміння візуалізувати призводить до невміння досягати. І тому з року в рік плани переходять з одного щоденника до іншого, а на шляху їх реалізації нічого не відбувається, бо плани записані так, як НЕ МОТИВУЄ.
  • Перфекціонізм і стандартність, до яких нас привчають з самого дитинства, не дають відпустити уяву при записах. Нейронні зв’язки не з’являються, бо: «Робимо відступ на один пальчик вправо. 1,5 см від лівої сторони і на 2 см зверху»; «Таймс Нью Роман 12»; «Тільки синя ручка»; «Шульгам тут не місце».
  • Зневіра в отриманні реальної практичної користі від навчання. Доказ – спалені два року тому в лісі 10 кг нотатників, з яких нічого й досі так і не знадобилося.

Стільки знань не ввійшло до голови й серця, не перетворилося на зріст і користь, бо втопилося в болоті конспектів!

Вириваюся з гидкої рутини записів так:

  • нічого не записую дослівно;
  • шукаю в голові образи, як відгукується в мені те, що сказали;
  • візуалізую все, що тільки можу;
  • окрім того, що чую, фіксую, що думаю в цей час;
  • використовую кольори, гумор, асоціації;
  • відмовилася від звичної мови конспектування (українська у конспектуванні поки асоціюється з університетськими лекціями, російська – з підлітковими плаксивими щоденниками); обрала англійську для нотаток курсу, що проходжу зараз.

Бонуси:

  • Через обмеженість англомовного словникового запасу не можу бути багатослівною. Постійно дізнаюсь нові терміни й визначення. Використовую щодня, бо знаходжусь в англомовному оточенні.
  • Отримую давно забутий кайф від навчання.
  • Радію тому, що уява не зовсім відсохла.
  • Класними фломіками малюю))))

Ділюся фото своїх нещодавніх конспектів, як то кажуть, «до і після».

Буду щаслива, якщо комусь допоможе хоча б на п’ять хвилин відволіктися від новин.

Катерина Павелко, Останівка

LEAVE A REPLY