ПОДЕЛИТЬСЯ

Час…
Звично водить стрілками, як вчитель указкою.
Однак ніщо не здатне навчати краще за нього.

Він вчить терпінню.

Буває, чогось хочеш, але не можеш отримати відразу. Працюєш до оніміння рук – та відчуття, що тупотиш на місці або рухаєшся зі швидкістю равлика.
Але в якийсь момент оглядаєшся і розумієш: шлях пройдено.
Це ж треба, все-таки, пройдено! Невже я не на старті?
А здавалося, туди як «до Місяця і назад».
Стрілки рухаються, і ти теж.
Так, ти можеш понад усе намагатися, але всеодно не отримаєш нічого швидше, аніж повинно бути.

Вчить самоповаги.

Одного ранку прокидаєшся – і вже вмієш казати «ні». Звичайно, можна пообіцяти собі робити так вже від завтра, але всі знають, що це навряд чи можливо.
Люди мають добряче насолити, жбурнути в тебе каміння, аби врешті-решт виникло бажання підскочити і тупнути ногою, як в дитинстві: «Ви серйозно? Тепер таке не пройде!» Потрібно пожити, перш ніж ти навчишся захищатися. Ось де вся сіль фрази «Мудрість приходить з часом». Річ, яку набуваєш з гірким досвідом.
І ти кажеш «ні» багатьом речам:
Ні, я не закрию очі на неправду.
Ні, я не змовчу, коли ситуація варта слів.
Ні, я не зроблю те, чого не повинна, чого не варто…

«Ні» з’являється в твоєму повсякденні, і ти почуваєшся краще.

Вчить аналізувати, робити висновки.

У нього дія, як у вітамінів. Ти не можеш випити все за раз, аби покращити здоров’я. Ти мусиш день за днем, порційно, протягом певного періоду: жити, плакати, сміятися, досягати, зазнавати поразок… Кожне рішення, крок, розпач, ейфорія – маленька пігулка, яку запиваєш водою, буває зі сльозами, і аж тоді розумієш, що є зміни…
Що ти є тією чи іншою людиною.
І все, що відбувається, не могло статися швидше.
Внутрішні докори, на кшталт: «Ну чому я не думала/робила так раніше?» – не мають сенсу.
Раніше це було неможливо.
Курс вітамінів має бути закінчений. І аж тоді помітно ефект.

Ох, час…
Вчимось ловити все, що заховано у твоєму ритмі.

Автор: Леся Лівчак, Останівка

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяРазбитая чашка
Следующая статьяУмение писать
За освітою журналістка, філологиня. Працює у сфері туризму і вважає подорожі найкращим інструментом розвитку та натхнення. Жадібно читає книжки, запиває їх чаєм і заїдає шоколадом. Вважає, що мрії реальні, якщо за ними іти... Любить фотографувати небо і тішитись з дрібниць. Вірить, що слова можуть дарувати людям крила! Дружина, а ще мама. В першу чергу, мама.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ