Якщо вам говорять: «Ти сильна», то неодмінно зроблять вас ще сильнішою.
Ніколи, чуєте, ніколи, не кажіть жінці, що вона сильна…
Навіть тоді, коли їй треба пережити, чи тоді, коли вже пережила життєві потрясіння. Це не з сили в неї життєдайне, це з любові.
З любові, що живе у серці, з любові до життя, до дітей, які біля неї, з любові до близьких, з любові до землі, з любові до Творця…
Не силою жінка живе, ох не силою.
Не кажіть жінці, що вона сильна, бо не в цьому природа її життєстійкості, а в мудрості коріння її роду; в пам’яті, що тримає; в надії, що штовхає її до росту і змушує триматися для нащадків і не завжди своїх.
Це не сила, це віра тримає її посеред віхол часу та вітруганів бід або нещасть.
Не говоріть жінці, що вона сильна, бо буде намагатися й зламається. Неодмінно зламається, якщо не так, щоби побачили інші, то внутрішньо-жіноче буде надламане і знищене часом, або ж іншими людьми.
Або так зламається, що щепками накриє та гулом заглушить пів світу навколо себе. Так, як можуть зламатися не дуби, а вікові баобаби. І судити її буде інші пів світу, що забуде, як недавно гукало, що сильна вона.
Не кажіть жінці про силу, бо не силою напуваються її енергії, а любов’ю в очах напроти; в турботі про тепло, щоби заглушився біль; в можливості бути вислуханою, а не страхом її надмірного волання чи в запереченні слабкості витертими слізьми; в обіймах, що захистять її від неї ж самої і втишать ту потужну силу, проте таку нищівну.
Ніколи, чуєте, ніколи не кажіть жінці, що вона сильна…
Краще просто притуліть до серця…
Автор: Оксана Кусяк, Останівка
