ПОДЕЛИТЬСЯ

Люди. Такі різні й настільки прекрасні. Кожен ховає неймовірний світ, в який хочеться поринати. Кожен – неповторна фарба Великого Митця. Хочеться вдивлятися в очі, захоплюватися красою, закохуватися в різнобарвність життя.

Люди – пелюстки неба, посланці вічності, носії величного образу Бога. Їх сутність – життя, невичерпний океан любові, розсип нічного зорепаду, тріпотіння ранкового вітру.

Люди – непізнані дороги, німі таємниці, розкішні затаєні скарби. Їх пробудження – дотик щирості, віра, що не знає сумнівів. Вони чекають на дива, бо ж самі є дивом.

Автор: Олена Салова, Останівка

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статья«В первых строках…»
Следующая статьяМысли на стенку
Любит мир таким, какой он есть. Не перестает восхищаться жизнью. Любит вдохновлять других, видеть глаза, зажженные светом. Ценит в людях настоящее, непритворное, честное.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ