ПОДЕЛИТЬСЯ

Надворі небо спеленали сірі хмари. Заховали сонце далеко від людських очей. Склепіння, що висить над тобою, наганяє страх. Відчуття сірості стукає в серце. Здається, все позбавлене сенсу. Без сонця пропали кольори, що роблять життя різнобарвним. Небо гнівається.

Однак до вуха долітають голоси тих, хто не боїться сірих буднів. Вони з самого ранку співають ненаписану партитуру. Їхні голоси зливаються в один прекрасний спів, звучать, мов великий хор. Так, вони вміють радіти життю. Вони вміють літати. Ось і перші крапельки дощу небо ронить на землю. Люди ховаються, а вони – ні. Ці чудо-пташки ще голосніше заливаються мелодійним співом.

Спостерігаючи, мимоволі думаєш, що варто навчитися радіти життю, незалежно від кольору неба. Якщо ж падає дощ негараздів, ще голосніше потрібно славити Творця, бо ці проблеми нам на добро і це ми усвідомимо пізніше. Лишень не зламатися б, витримати.

Ось під пташиний спів через сірі хмари пробивається пучок теплого проміння, змішується з крапельками дощу і розмальовує небо в різні кольори. Життя прекрасне. Тож нам всім жити і дихати на повні груди, й ніколи не забувати про пісню свого серця, що піднесе понад усіма проблемами.

Автор: Роман Бобесюк, Останівка 

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяШпора: Когда нельзя «нельзя»
Следующая статьяМысли на стенку
Любить насолоджуватися життям. Життям, що як фортепіано, в якому присутні і чорні і білі клавіші, що творять прекрасну мелодію кожного дня. Любить подорожувати, зупиняти миті через об'єктив фотоапарата. А ще любить дітей. Дітей, які вчать, як радіти життю. Своїми спостереженнями і думками ділиться також в особистому блозі "Життя прекрасне" . Одружений. З дружиною виховує трьох дітей.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ