ПОДЕЛИТЬСЯ

Не зітхай, мала, не зітхай.
Світ не лагідний і не злий.
Просто повінь твоїх чуттів
Безберега немов ріка.
Просто літо пішло за край
Залишило відерце слив –
Темно-сизих м’яких сортів.
Бризнув сік тобі на рукав.

Ще нема таких холодів
Щоб за серце тебе взяли
Ще не знаєш життя на смак
(Кров солона, любов гірка)
Ще далеко до блокпостів,
Що над пам’яттю пролягли.
І нічних панічних атак.
Ти така ще нестерпно легка.

Світ розставить свої сильця.
Хто невпійманий – той летить,
Пробиває холодну млу,
Сипле промені з-під крила
Кожній пташці – свого ловця.
Кожній квітці – свою бджолу.
Кожній вічності – тільки мить,
Коли ти щаслива була.

Мар’яна Савка

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ