ПОДЕЛИТЬСЯ

Не читаю Кінга. Жанр, в якому він пише, для мене дуже далеко. Але одну його книгу (автобіографічну) я вважаю таки нереально крутим виданням! От що з неї я обвела олівцем (акуратно так, бо я, скажу чесно, трохи малюю по книжках).

Кінг писав, що забив у стіну цвях на 10 см. І кожну відмову з видавництва чіпляв на той цвях. Тоді він працював у пральні, а ночами писав книги. Йому не вистачало грошей купити дитині вітаміни.

З часом відмов ставало дедалі більше. Цвях був просто наколений ними весь. В якийсь момент місця не стало. Кінг витягнув цвях і згадав, що обіцяв собі кинути писати, коли відмов буде більше, ніж місця на цвяху.

Але… не кинув. Просто забив новий. І далі складав відмови. Аж поки не став одним з найбільш успішних авторів.

Та я не про письменство (до речі, книга Кінга називається саме так – «Про письменство»), а про те, як важко (просто суджу по собі) буває зрозуміти таку річ: спроб не буває забагато. Буває замало терпіння та усвідомлення того, що поразки – це норма, це не погано. Погано – не намагатися.

Автор: Леся Лівчак, Останівка

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяМысли на стенку
Следующая статьяПростые истины. Уинстон Черчилль
За освітою журналістка, філологиня. Працює у сфері туризму і вважає подорожі найкращим інструментом розвитку та натхнення. Жадібно читає книжки, запиває їх чаєм і заїдає шоколадом. Вважає, що мрії реальні, якщо за ними іти... Любить фотографувати небо і тішитись з дрібниць. Вірить, що слова можуть дарувати людям крила! Дружина, а ще мама. В першу чергу, мама.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ