Тобі потрібна ти.
Справжня.
А не розп’ята новинами.
Та, яка дивиться в обличчя війни
і молиться за тих, за чиїми ми зараз спинами.
Та, яка не втрачає себе ні на мить.
Навіть коли розпачем захлинається.
Та, яка знає, що у неї болить,
але зайве відрізає і не вагається.
Тобі потрібна ти.
Справжня.
Та, що всередині.
Яка має нерви такі міцні,
що плаче, коли читає про трагедії.
Яка не боїться і майже не спить
та інколи – посміхається.
Яка добре знає, що в неї болить
і тільки собі сповідається.
Тобі потрібна ти.
Справжня.
На шматки не розірвана.
Тож шукай себе справжню навіть у пітьмі,
щоб далі триматись над прірвою.
