І день і ніч
серпень скрадається тихо ранковим холодом
та до полудня повітря – тремтливий жар
чаша небес угорі наче навпіл розколота
золотом золотом списано весь календар:
:день перекреслено духом простих траєкторій..
:тче павутиння серпневе прозорий павук..
:висохли вижовкли стебла вчорашніх історій..
:спраглі птахи не бояться простягнутих рук..
тільки надверчір молочне рождається срібло
краплею ртутною котиться місяць вгорі
світло буває таким незворушно токсичним
що на золу перепалює золото календарів
ніч проминає в зітханнях і доторках тихих
ніч заколисує наче остання вона
ніч така місячна – тільки молися і дихай –
зоряна ясная і безсоромно хмільна
хвилями сон набігає і хвилями тане
сном наче морем імлистим повільно пливеш
і відчуваєш на сході крізь пасма туману
вранішній холод і сонце незнане нове
