Надія, віра та любов. Три нерозлучні, три невід’ємні. Вони супроводжують нас протягом життя. Вони як ті крила – нічого, що їх троє.
З вірою ти, як на коні. З нею ти перший, навіть, якщо ти останній. Надія – це глибока сполучуюча міць. Надія – це світло, вірність і підтримка. Любов – це поглинаюча собою далечінь. Ти в ній як в морі. Вона в тобі як пісня.
Деколи одна з них втомлюється і відходить на другий план. Тоді дві інші її опікають. Дають їй час на роздуми і на відпочинок. Щоб вона отримала нову наснагу. А ще деколи буває, що залишається одна. І вона хоч одна, проте їх троє. Вона знає про це, повірте, навіть, якщо загубились ви. І вона зможе – довіртеся та не вагайтесь.
Віра, надія та любов – кожен з нас знає, про що я. А ще, кожен з нас по-різному відноситься до них. І від того різне від них очікує. Так, і отримує теж. В своє життя і своє розуміння.
Любов, надія, віра – це життя. Вони незламні, незбагненні і не торкнешся їх руками. З ними ми знайомимося заново майже щодня. І як добре, що ми, і правда, до кінця їх не знаєм. Ми тільки пізнаєм частинки мудрості від них. І складаємо собі свою картинку.
Ці троє як нитка втроє скручена – вона міцна. Вони переплетені між собою і між нами. Вони дають сили там, де сил уже нема. Вони додають радості в погожий день і миру в часи смутку.
Не знайти, де початок в них, а де кінець – вони собі таким круговоротом. Що без краю, без берегів і часом, навіть, без самого дна. Без форми, без окраси, без стабільного місця.
Не знаю, як у вас, у мене найміцніша з трьох надія. Можливо, тому, що саме таке мені дали ім’я. А можливо, тому, що вона і справді найбільш вірна.
Автор: Надія Кондратюк, Останівка
