SHARE

Саксофон – найспецифічніший інструмент, на якому я вмію грати. Найважчий. Не за вагою – за звуком, настроєм, поведінкою, технікою. Для мого чеха Super Classic потрібен особливий підхід. Не всі на ньому можуть взяти ноту, не те що зіграти. Ми розуміємо одне одного. Він не любить багато біганини. Він старенький, тому я легко з ним граю щось спокійне. Ми друзі, бо мелодії наших мрій звучать в унісон.

Без чого не може звучати саксофон? Без тростини. Якщо просто пояснити – деревинка з очерету. Невеличкий предмет, який коштує купу грошей. Здавалося б, дрібничка, а без неї нічого не робиться належним чином. Буде не музика, а просто пусте дуття. Нікчемне, нерозумне дуття – пустота.

Іноді в нашому житті не вистачає цієї тростини. Чогось дрібного, невеличкого. Однак без чого ми самі – лиш існування, лише пусте ходіння. Щось таке, що має велику ціну, але що змінює нас. Наповнює чимось таким, від чого неможливо відмовитись. Певний ключ, що все ж таки підійде.

Дрібниці творять життя. Дрібниці створюють потік історії.

В мене декілька тростин для саксофону мого життя. Кожна має своє звучання, наповнення, глибину, мелодійність. Кожна – особлива та специфічна.

З чим грає твоє серце в унісон? Якої дрібнички не вистачає, аби ти нарешті заграв своє соло життя?

Автор: Соня Матвієнко, Останівка 

LEAVE A REPLY