Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли вона починає віяти холодом і взуває одних у босоніжки, а інших – в осінні чоботи, коли вона вдягає одних у літні кофтинки та вкриває їх сиротами, а інших – вдягає у плащі та закутує у шалики.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли сонце все ще гріє своїми променями.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли я вся тремчу від холоду, а потім забігаю додому і починаю розмерзатися.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли вона зненацька застає на вулиці дощем, а мені є де вкритися.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли йдеш, трохи змокла, з патьоками дешевої туші на обличчі, але йдеш додому, а не на роботу.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли краплі, падаючи з дахів, плутаються у моєму волосі, а потім стікають по обличчі.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли все ж таки змокну, забіжу додому і перевдягнуся в щось тепле.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли вона стукає краплями у вікно, а я п’ю гарячий чай із шкуринками помаранчу, і мені нікуди не потрібно йти.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли вона вночі намагається розбурхати перекатами грому, а потім поступово стихає, і я засинаю.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли посковзуюся на мокрому листі та втримую рівновагу.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли у дворі перестрибую калюжі.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, коли дощить, я йду пішки і не забризкуюсь.
Я не люблю осінь, але обожнюю холодні вечори, коли можна поніжитися у ванні із пелюстками роз, які ще нещодавно стояли у вазі.
Я не люблю осінь, але обожнюю дні, які залишаються до дня народження.
Я не люблю осінь, але обожнюю свій день народження, який ділить її майже навпіл і наближає Новий рік.
Я не люблю осінь, але обожнюю миті, які роблять її прекрасною.
Розкажіть про свої осінні миті, які ви обожнюєте.
Автор: Людмила Полончак, Останівка
Світлина на прев’ю Людмили Полончак
