Я п’ю каву без молока та цукру.
І тут могла би бути історія про те, що цей смак повертає мене в реальність, де купа несправедливості й болю. Але все набагато простіше. Мені не подобається кава з молоком і домішками, бо вони притуплюють її справжній смак.
Якось мені сказала одна бариста, якщо ти хочеш дізнатися, що п’єш добру каву, пий її чистою.
І тут було б непогано провести паралель із людьми. Так-так, я знову за старе, шукаю підтексти та паралелі у звичайному.
Зараз ми живемо в той час, коли люди перестали знати себе справжніх. Напевно, це пов’язано з величезним впливом реклами, блогерів, трендів. І це все – саме ті сиропи, які ми ллємо в каву, тобто в себе. А молоко нехай буде як наше виховання, вплив батьків на нас.
Так от, якщо прибрати всі ці домішки, що притуплюють наш смак, то якою ми є кавою? Пересмаженою, гіркою, кислою, такою, що бадьорить не від кофеїну, а від бридкого смаку? Чи смачною кавою, якою можна насолоджуватися?
Думаю, багато хто, відчувши свій справжній смак, може помилково припустити, що цей жах потрібно негайно заховати за домішками. Однак не варто поспішати. Краще спочатку зрозуміти, виявити проблему вашого жахливого смаку та спробувати виправити. І тоді, повірте, ви не захочете бігти за домішками і цукром заради того, щоби приглушити себе справжнього. Ви насолоджуватиметеся тим, хто ви є. А разом з вами й інші.
Занадто багато мішури та домішок. Може настав час уже розібратися в собі?
Поля Матвієнко, Останівка
